— Buon giorno! Come sta? — привітався він зі службовцем на рецепції і посміхнувся.

— Синьйоре, для вас лист. Urgentissimo[76], — сказав службовець і теж посміхнувся.

Лист був від неаполітанського банку Дікі. Усередині був ще один конверт від трастової компанії з Нью-Йорка. Том почав із листа від банка.

10 лют., 19_______

Вельмишановний синьйоре!

Трастова компанія «Уенделл» із Нью-Йорка повідомила нас про свої сумніви щодо справжності вашого підпису на розписці про отримання п’яти сотень доларів, датованої січнем цього року. Ми поспішаємо повідомити вас про це, аби, у разі необхідності, вжити відповідних заходів.

Ми вважали за потрібне повідомити поліцію, а від вас чекаємо підтвердження висновків нашого експерта з підписів, а також експерта з підписів трастової компанії «Уенделл». Будемо вдячні за будь-яку інформацію і просимо якомога швидше зв’язатися з нами.

З повагою, ваш покірний слуга,

Еміліо ді Браґанзі,

генеральний секретар банку Неаполя

P. S. У випадку, якщо ваш підпис дійсний, ми все одно просимо вас якомога швидше відвідати наш офіс у Неаполі й повторно надати нам зразок вашого підпису для реєстрації. Ми також додаємо листа, який отримали на ваше ім’я від трастової компанії «Уенделл».

Том роздер конверта з листом від трастової компанії.

5 лют., 19_______

Шановний містере Ґрінліф!

Департамент перевірки підписів повідомив нас про те, що, на його думку, справжність вашого підпису на чеку № 8747 для отримання щомісячної плати, датованому січнем цього року, викликає сумніви. Припускаючи, що ви могли з якоїсь причини не звернути уваги на відсутність чека, ми поспішаємо повідомити вас про цю обставину, щоб ви могли підтвердити або підписання цього чека, або нашу підозру про те, що ваш підпис підробили. Ми також повідомили про це банк Неаполя.

Додаємо до листа реєстраційну картку, на якій просимо залишити зразок вашого підпису й повернути її нам.

Просимо якомога швидше зв’язатися з нами.

Щиро ваш,

Едвард Т. Каванач, секретар

Том облизав губи. Він напише в Неаполь і Нью-Йорк, що отримав свої гроші. Та чи надовго вони відчепляться? Починаючи з грудня, він підписав три розписки. Може, тепер вони захочуть перевірити всі його підписи? Чи зможе експерт визначити, що всі три підписи підроблені?

Том піднявся у номер і негайно сів за друкарську машинку. Вставив аркуш паперу з логотипом готелю і якусь мить сидів, утупившись у нього. Вони не дадуть йому спокою, подумав Том. Якщо збереться ціла група експертів і зі збільшувальним склом візьметься роздивлятися його підписи, вони напевне скажуть, що підписи підроблені. Чорт забирай, але ж то були такі майстерні підробки. Він підписав січневу розписку поспіхом, але підпис був якісний, інакше б він не надіслав її. Він би повідомив банк, що загубив розписку й попросив би надіслати йому іншу. На розкриття більшості підробок ішли місяці, подумав Том. То як же вони виявили цю всього за кілька тижнів? Може бути, що після вбивства Фредді Майлза та тієї історії з човном кожен аспект його життя став об’єктом ретельної перевірки. Вони хотіли, щоб він особисто прийшов до банку Неаполя. Хтозна, може, деякі службовці банку знали Дікі в лице. Він почав панікувати, по спині побігли мурахи. На секунду він почувся слабким і безпорадним, таким слабким, що не годен був навіть поворухнутися. Він уявив, як стоїть перед десятком італійських та американських полісменів, вони питають його, куди подівся Дікі Ґрінліф, а він не може витиснути з себе бодай одного слова, не може сказати їм, де він, не може довести, що він живий.

Він уявив, як намагається вивести «Г. Річард Ґрінліф» під пильними поглядами доброго десятка експертів, і раптом втрачає самовладання і вже не може нічого написати. Він підніс руки до клавіш друкарської машинки й насилу почав листа. Він адресував його нью-йоркській трастовій компанії «Уенделл».

12 лют., 19________

Шановні панове!

У відповідь на ваш лист щодо розписки за січень, повідомляю, що власноруч підписав чек і розписку й отримав кошти в повному обсязі. Якби я не отримав чек, то негайно повідомив би вас про це.

Як ви й просили, надсилаю реєстраційну картку з моїм підписом.

Щиро ваш,

Г. Річард Ґрінліф

Він кілька разів попрактикувався на звороті конверта від трастової компанії, тоді підписав свій лист і картку. Написав такого ж листа до банку Неаполя, пообіцявши днями зайти до них і повторно надати зразок свого підпису. На обох конвертах поставив позначку «Urgentissimo», спустився до вестибюля, придбав у швейцара марки й відправив їх.

Потім пішов на прогулянку. Бажання їхати на Капрі давно розвіялось. Було п’ятнадцять хвилин на четверту. Він просто йшов, сам не знав куди. Врешті зупинився перед вітриною антикварної крамниці й кілька хвилин розглядав похмуру картину, написану олійними фарбами, яка зображувала двох бородатих святих, що, залиті місячним сяйвом, спускалися з темного пагорба. Він зайшов до крамниці й без жодного торгу придбав її. Картина не мала рами, тож він скрутив її і так приніс до готелю.

21

Поліційний відділок № 83

Рим

14 лют., 19________

Вельмишановний синьйоре Ґрінліф!

Ми просимо вас негайно повернутися до Рима, щоб відповісти на кілька надзвичайно важливих питань, що стосуються Томаса Ріплі. Будемо вдячні, якщо ви приїдете й допоможете в нашому розслідуванні.

Якщо ви не з’явитеся протягом тижня, ми будемо змушені вжити відповідних заходів, небажаних як для вас, так і для нас.

З повагою,

Капітан Енріко Фаррара

То виходить, що поліція досі шукала Тома? Може, це означало, що в справі Майлза теж з’явилися якісь нові обставини? Італійці не викликатимуть американця таким листом. В останньому реченні була пряма погроза. Вони, без сумніву, вже знали про підроблені підписи.

Він підвівся, досі тримаючи в руці листа, і безтямно роззирнувся кімнатою. Зачепився поглядом за власне відображення у дзеркалі — кутики рота опущені, обличчя схвильоване, в очах переляк. Він скидався на того, хто своєю позою та емоціями хотів показати замішання і страх, а що робив це не навмисне, а насправді виглядав так, то налякався ще більше. Він склав лист і заховав його до кишені, тоді витяг і роздер його на шматки.

Він почав гарячково пакувати валізи. Зірвав халат і піжаму з гачків на дверях ванної, згріб туалетне приладдя до шкіряного футляра з ініціалами Дікі, якого Мардж подарувала йому на Різдво. Та зненацька Том зупинився. Він мусив позбутися всіх речей Дікі. Тут? Зараз? Чи, може, викинути їх у море, коли пливтиме кораблем до Неаполя?

Питання було не з простих, та несподівано він збагнув, що треба робити і що він зробить, коли повернеться в Італію. Він триматиметься подалі від Рима. Він може вирушити до Мілана або Турина, а може, навіть до Венеції, а там придбати уживану автівку з чималим пробігом. Він скаже, що останніх два чи три місяці мандрував Італією. І нічого не чув про те, що його, Томаса Ріплі, шукала поліція.

Він продовжив пакувати валізи. Усе, це кінець Дікі Ґрінліфа. Його аж вивертало від думки, що він знову має стати Томасом Ріплі, знову бути ніким, знову повернутися до своїх старих звичок, знову відчувати на собі зверхні погляди людей, які вже занудилися в його компанії, знову розважати їх, ніби він був яким клоуном, знову почуватися нікчемою, який тільки й умів заради розваги інших виставляти себе на посміховисько. Він страшенно не хотів повертатися до ролі самого себе, як не хотів би надягати старий, обшарпаний, пом’ятий і засмальцьований костюм, який і новим виглядав паршиво. Його сльози крапали на блакитно-білу смугасту сорочку Дікі, накрохмалену й чисту, що лежала на купці спакованого одягу та виглядала такою ж новісінькою, як того дня у Монджибелло, коли він уперше витяг її з шафи Дікі. Однак її нагрудну кишеню прикрашали ініціали Дікі, вишиті крихітними червоними літерами. Він пакував валізи та взявся пригадувати, які з речей Дікі він міг залишити собі, бо на них не було ініціалів і ніхто б уже не зміг пригадати, кому вони належали — Дікі чи йому. За винятком хіба що Мардж, яка могла згадати кілька речей, як-от нову шкіряну адресну книжку блакитного кольору, до якої Дікі записав усього кілька адрес і яку, найімовірніше, вона сама йому подарувала. Утім, він не мав наміру зустрічатися з Мардж.

76

Терміново (іт.).