1892.

СВИНЯ

Свиня у панський двір залізла; Посновигала там По всім куткам, На смітнику кісток погризла, Полежала в багні, Як слід Свині, В гної куйовдилася пикою своєю… Та із гостей ізнов прийшла Така ж, як і була,- Свиня свинею. От став свинар її питать: - Що, Свинко, бачила ти в пана? Чи хороше там гостювать? Яка була тобі там шана?. Я чув колись, що у панів, Мов у царів, Срібло та золото скрізь сяє, Що буцімби пани так хороше живуть Та солодко їдять і п’ють. - Та де там воно є! - Свиня йому мовляє.- Брехня! Не слухай! Я ж була, І їла, і пила, Всі заходеньки обходила, І смітники, І суточки, А доброго нічого там не вздріла, То тільки вигадки дурні! Не хочу я нікого прирівняти, Звиняйте, до Свині… Ні, далебі, що ні! Я тільки хочу щось спитати: Траплялось на віку мені Такеє бачити ледащо,- Подивишся - не годне ані на що; А як почне тебе судить, То так оббреше, обчернить Та рознесе таку погану славу, Що соромно й сказать… Так я се й хочу вас, панове, попитать: Еге, не гріх таку прояву Свинею величать?.

1858.

ЛИСИЦЯ-ЖАЛІБНИЦЯ

У тихому гаю Лисичка щастя мала, Як у своїм добрі, жила, гуляла; Ніхто її там не лякав, І вдень, і ввечері там соловей співав, І пташки пурхали, зозуленька кувала; Скрізь зеленіло, все цвіло; Так гарно, любо там було. Лисиця так собі казала: - От де по правді можна жить І доленьку хвалить, В добрі кохаться, всіх любити, Ніколи зла і кривди не чинити! - Якби ж то правдонька щербата не була, То, може, й справді б так жила. Раз на калині недалечке Угляділа вона гніздечко; Сиділи пташки там. - Ох,- каже,- як не гріх котам Таких малесеньких, безвинних не жаліти! І їм же хочеться на світі жити... Ну, вже коти! Десь на лихо вони Вродились, вражії сини, Не тільки вдень - вночі поживу бачуть, Не бачать тільки, як горюють в світі, плачуть.. Зажерливих пройдисвітів таких Я перевішала б усіх...- І жалібниця щось сказати ще хотіла, Аж пташки із гнізда додолу якось ляп - Лисичка зараз хап та хап - Прехорошенько всіх поїла... Як жалібно співати почала, А он на що звела! Лукавий чоловік словами нас голубить, Неначе всіх і жалує, і любить, Для правди, для добра живе, Як по воді пливе; А ближче придивись ти - І видно, що виля хвостом: Помажу, мов, медком - Солодше буде з'їсти.

1891.

ГОРЛИЦЯ Й ГОРОБЕЦЬ

Воркувала Горлиця у садку, У куточку тихенькому, на бузку; Жалкувала сизокрила, що вона Незчулася, як минула і весна, Не вгляділа, як одцвівся і садок, І черешні, і вишеньки, і бузок; Сумувала, що прийдеться восени Десь шукати ще іншої сторони. Підлабузнивсь до Горлиці Горобець, Наче справді запорозький молодець: - Ой послухай, голубонько, не журись, Ти на мене, молодчика, подивись! Чи є в світі де такії молодці, Як ми, славні та веселі горобці,- На все вдатні,- до любощів, до пісень?- Цвірінькати жартуючи, увесь день! Ти не бійся, голубонько, що зима Посиплеться білим снігом… То дарма! Нас з тобою теє лихо не зляка: Перебудем під стріхою в козака. А як гляне ясне сонце на весну - Забудемо тую зиму навісну. Порозтають тії білії сніги, Покриються травицею всі луги, Розів’ється калинонька і садок, Розцвітуться і вишеньки, і бузок; Заспівають усі пташки, як в раю, Привітатимуть голубоньку мою; А ти, серце-голубонько, не журись Та до мене, молодчика, прихились… - Бодай тобі, Горобчику, не брехать, А горлицям твоїх брехень не чувать! Не до пари голубоньці Горобець, Хоч який він прехороший молодець: Треба мені, сизокрилій, голубка, Як хорошій дівчиноньці козака.- Де не взявся сизокрилий Голубок - Як ухопить Горобчика за чубок! Пом’яв його, понівечив, як хотів, Оскуб його, молодчика, та й пустив: - Оце тобі, Горобчику, так не вчись, До чужої голубоньки не тулись.- Як дремене Горобчичок у садок,- Болить його головонька і чубок. Регочуться проклятії горобці: - Отак наші добувають молодці! - Засоромивсь осміяний Горобець Та й покинув ріднесенький табунець, Полетів він світ за очі у садки Відшіптувать головоньку і боки. Я вигадав, лежачи на печі, Для вас сюю баєчку, паничі! Ой не будьте, паниченьки-молодці, І ви такі, як отії горобці; Пригортайтесь, козаченьки, до дівчат - Хіба мало є хороших бровенят? Дівчинонька, як квіточка,- з нею рай, А чужої молодиці не займай, Бо налетить часом сивий Голубок - Болітиме головонька і чубок!