Діставши з брунатного конверта грубезний рукопис, який потрапив до них з ранковою поштою, Бомбардир похитав головою, не ймучи віри своїм очам.

— Я певен, вона це робить, щоб мені дошкулити.

Виявилося, це останній твір його сестри.

— Вона ще комусь їх надсилає? — Юніс зазирнула йому через плече і взяла кілька сторінок рукопису.

— Очевидно, надсилає. Тепер мене це вже тривожить. Порша надіслала свій останній «шедевр» Брюсу.

Він сказав, що мало не спокусився опублікувати його тільки для того, щоб глянути на вираз мого обличчя.

Юніс уже читала. Перегортаючи сторінки, вона трусилася від беззвучного сміху. Бомбардир відкинувся назад у кріслі, завівши руки за голову:

— Ну, давай-но. Я палаю з цікавості.

Юніс погрозила йому пальцем, усміхаючись:

— Може, це прозвучить жорстоко, але я щойно подумала: либонь, варто дати Кейт Бейтс[59] викрасти Поршу, прив’язати її до ліжка у віддаленій лісовій хижі, переламати твоїй сестричці обидві ноги молотком і після цього дати кілька конструктивних порад щодо літературної творчості.

Уперше переглянувши «Мізері», вони розважалися за обідом, складаючи перелік письменників, які заслужили на термін у школі креативного письменництва Кейті Бейтс. Юніс не вірила, що вони забули про Поршу.

— Мабуть, ліпше переламати їй пальці, щоб вона не змогла писати взагалі.

Юніс похитала головою, не схвалюючи таку пропозицію:

— Але ж тоді ми будемо позбавлені літературних шедеврів, як оцей, — сказала вона, розмахуючи рукописом. Вона прочистила горло, зробила паузу, щоб підкреслити драматичність цієї миті. Бейбі Джейн потицяла в Юніс носом, щоб вона вже швидше телилася.

— Жанін Еїр — дівчинка-сирота, котру виховує багата і жорстока тітка місіс Від. Жанін — дивна дитина, їй ввижаються привиди, а її тітка плеще усім, що дитина «на наркотиках», і посилає небогу до приватної реабілітаційної клініки під назвою «Гай Вуд». Власник «Гай Вуду», містер Братвурст, витрачає усі прибутки на героїн, а своїх вихованок годує хлібом із салом. Жанін подружилася з доброю і розумною дівчинкою Елен Скалдінг, яка помирає, вдавившись кіркою сухого хліба, бо медсестер першої допомоги немає на чергуванні, а Жанін не володіє прийомом Геймліха.[60]

Юніс припинила читання, перевіряючи, чи наразі не треба застосовувати цей прийом щодо самого Бомбардира. Його трусило від реготу, а Бейбі Джейн сиділа коло його ніг, зовсім збита з пантелику. Юніс трохи почекала, поки він опанує себе, перед тим, як читати далі.

— Містера Братвурста запроторюють за грати за невиконання вимог законодавства у галузі охорони здоров’я та безпеки, а Жанін дістає місце помічниці по господарству в садибі Пріклфілд у Понтефракті. Там вона має наглядати за непосидючою маленькою француженкою Белль. Хазяїн садиби — задумливий брюнет, містер Манчестер, він приховує якусь таємницю. Ще містер Манчестер забагато кричить, але він добрий до слуг. Жанін у нього закохується. Однієї ночі містер Манчестер прокидається від того, що хтось підпалив йому волосся, і Жанін рятує його від загибелі. Він їй освідчується. Весілля — суцільна катастрофа.

— І не тільки весілля, — простогнав Бомбардир.

Юніс читала далі.

— Щойно наші герої зібрались обмінятися клятвами, як з’являється чоловік на ім’я містер Мейсон, він оголошує, що містер Манчестер уже одружений з його сестрою Банті. Містер Манчестер тягне їх у Пріклфілд, де вони можуть пересвідчитись, що Банті геть зовсім здуріла від кокаїну. Ця Банті повзає по горищу накарачках, виє і стогне, намагається вкусити своїх відвідувачів за щиколотки, за нею бігає доглядальниця, розмахуючи шприцем з кетаміном. Жанін пакує валізи. Вона заледве не помирає від застуди, блукаючи болотами, але її знаходять щойно прибулий у ті місця вікарій і дві його сестри. Жанін щастить, вона починає жити в їхньому будинку на правах кузини, а потім нашій героїні щастить іще більше, адже помирає її давно загублений дядько і залишає любій племінниці всі гроші. Жанін щедро ділиться своїм спадком, але відмовляється вийти заміж за вікарія і приєднатися до нього в місіонерській подорожі до Луїшему.[61] Зараз вона усвідомила, що містер Манчестер — кохання її життя. Дівчина повертається до Пріклфілду і бачить, що садиба згоріла до тріски. Літня леді, яка проходить повз згарище, розповідає їй, що «та обколота сучка Банті» підпалила усе й загинула, танцюючи на даху, поки садиба палала.

Містер Манчестер хоробро рятував усіх слуг і кошеня, але на нього впала балка й осліпила, а ще він утратив одне вухо. Тепер, коли містер Манчестер знову парубок, Жанін вирішує дати їхнім взаєминам іще один шанс, але воліє не поспішати, бо у неї ще залишаються «питання довіри» до нього. За шість тижнів вони одружуються, а коли народжується їхній перший син, до містера Манчестера чудом повертається зір в одному оці.

— Та це ж просто геніальна комедія! — вигукнула Юніс, з усмішкою передаючи сторінки Бомбардиру. — Ти впевнений, що таки не хочеш це надрукувати?

Бомбардир шпурнув у Юніс гумку, від якої вона спритно ухилилася.

Юніс сіла за свій стіл, поклала підборіддя на руки і замислилася.

— Чому, ти думаєш, Порша це робить? — запитала вона Бомбардира. — Я маю на увазі, твоя сестра не може писати романи просто, щоб дійняти тебе. Забагато клопоту. У будь-якому разі, знаючи Поршу, я в такі жарти не повірю. Має бути щось іще. Крім того, якби вона справді захотіла опублікуватися, то могла б зробити це й сама. Може собі дозволити.

Бомбардир сумно похитав головою:

— Мабуть, вона щиро прагне бути хорошою бодай у чомусь. На жаль, вона вибрала хибний шлях. Незважаючи на всі свої гроші й так званих друзів, Порша інколи відчуває в житті страшенну порожнечу.

— А от я гадаю, що це все через тебе. — Юніс підвелася зі свого місця й наблизилася до вікна. Їй ліпше вдавалося формулювати свої думки, коли вона рухалася. — Порша прагне, щоб її похвалив старший брат, щоб він пишався нею, визнав її — називай, як хочеш. І вона намагається заслужити твоє визнання письменництвом. Порша скрізь зазнала поразки: вона груба, егоїстична, дріб’язкова, а подекуди просто жорстока. Іще вона ніколи не визнає, що їй не плювати на твою думку про неї. Але їй не плювати. Глибоко всередині маленька сестра прагне, щоб брат пишався нею, і вона обрала письменництво не тому, що має до цього хист або воно дає їй задоволення. Ти — видавець, і Порша хоче написати таку книжку, яку б ти визнав достатньо гарною, щоб опублікувати. Мабуть, через це вона завжди «позичає» сюжети в класиків.

— Та я ж люблю її. Мені не подобається, як вона поводиться: як ставиться до мами і тата, як розмовляє з тобою. Але вона — моя сестра. Я завжди любитиму її.

Юніс підійшла і лагідно поклала руки йому на плечі.

— Я знаю. Утім, не думаю, що Порша знає про це. Бідолашна Порша.

Уперше Юніс справді пожаліла цю жінку.

Розділ 34

Лора скочила на ліжку і так люто стисла кулаки, що її нігті впилися в долоні. Вона вже не знала, боятися чи сердитися. Голос Ела Боуллі долинав з веранди, але його спокусливий баритон для Лори тепер був більше схожий на дряпання цвяхом по склу.

— Лише від згадки про вас, мене вже нудить! — вилаялася Лора і пожбурила книгу з нічного столику через усю кімнату. Книжка зачепила один зі скляних свічників на туалетному столику, він упав на підлогу й розлетівся на друзки.

— От лайно!

Лора подумки вибачилася перед Ентоні. Вона встала з ліжка й спустилася вниз, щоб принести щітку та совок, а заразом і перевірити те, що, як вона була певна, залишилося незмінним. Платівка Ела Боуллі у вицвілій паперовій обкладинці лежала в кабінеті посеред столу. Лора сама лише вчора поклала її туди, бо їй насточортіла ця мелодія, яка переслідувала її, буквально кажучи, і вдень, і вночі. Вона сподівалась і, як виявилося, не мала рації, що, переклавши справжню платівку подалі від грамофона, вона якось цьому зарадить. Але Тереза не грала за земними правилами, закони фізики її не стримували. Смерть звільнила її від звичайних обмежень часопростору, вона воліла пустувати вигадливіше. Хто, крім неї, міг таке влаштовувати? Ентоні завжди прихильно ставився до Лори за життя, навіщо йому робити їй дрібні капості після смерті. Хоч як крути, Лора виконала чи намагається виконати все, про що він її просив. Вона взяла платівку і якийсь час уважно роздивлялась усміхнене обличчя чоловіка на обкладинці, з гладким чорним волоссям і пристрасними темними очима.

59

Американська актриса, відома за головною роллю в трилері «Мізері».

60

Прийом, який використовують, щоб виштовхнути сторонній предмет із горла.

61

Луїшем — квартал на південному сході Лондона.