Коли він клав голку на платівку, Лора мовчки благала Господа, уже вдруге за багато днів: «Будь ласка, будь ласочка, тільки не Ел Боуллі».

Танцюючи з Фредді, вона пожалкувала, що Елла Фіцджеральд[55] не зімпровізувала ще кілька версій «Someone to Watch Over Me». Фредді подивився вгору, Лора простежила за його поглядом і побачила жмут омели, прикріплений до дзеркала над їхніми головами.

— Буду вдосконалюватися, — прошепотів він.

Коли вони поцілувалися, скло на фотографії Терези тріснуло і розпалося на дрібні скалки.

Розділ 30

Юніс

1989

Фотографії на серванті мали допомагати Ґодфрі згадувати людей, але це не завжди діяло. Коли Бомбардир, Юніс і Бейбі Джейн зайшли в залиту сонячним світлом вітальню, Ґодфрі дістав гаманець:

— Ставлю десятку на Білла, забіг о 14:45 у Кемптон-парк.

Ґрейс лагідно погладила його руку:

— Ґодфрі, любий, це Бомбардир — твій син.

Ґодфрі глипнув на Бомбардира поверх окулярів і похитав головою:

— Що ви мелете! Чи я сина свого не знаю? Не можу пригадати ім’я цього хлопця, але він точно мій букмекер.

Юніс побачила, як сльози забриніли на очах Бомбардира, він згадав, як незліченну кількість разів сам робив ставки під суворим наказом батька: «Тільки матері нічого не розповідай». Вона обережно взяла Ґодфрі за руку.

— Тут так гарно, сьогодні чудовий день. Я подумала, може, ви зробите мені ласку й покажете сад?

Ґодфрі задоволено усміхнувся:

— Залюбки, юна леді. Я думаю, мій собака може піти з нами, — сказав він, дещо спантеличено розглядаючи Бейбі Джейн. — Хоч, мушу зізнатися, я забув, що маю собаку.

Ґодфрі надягнув капелюха, який передала йому Ґрейс.

— Ходімо, Бомбардире, — звернувся він до Бейбі Джейн, — пора розім’яти ноги.

Хоч Бейбі Джейн, може, й образилася на те, що її назвали хлоп’ячим ім’ям, до того ж ім’ям її хазяїна, вона добре це приховала. Принаймні краще за Бомбардира, котрий не міг оговтатися від того, що батько переплутав його з букмекером. Ґрейс погладила сина по обличчю.

— Не хнюпся, синку, я знаю, що болить. Учора вранці він прокинувся й назвав мене Маріанною Феїсфул.[56]

Бомбардир через силу усміхнувся:

— Ходімо, мамо, ліпше ходімо за ними, поки чогось не сталося.

Надворі через небо простягнувся уривчастий слід від літака, немов хребет доісторичної тварини. Будівля притулку навряд чи могла похвалитися якимись архітектурними примхами, але тут для мешканців улаштували дуже гарний сад. Ґрейс і Ґодфрі переїхали сюди три місяці тому, коли стало зрозуміло, що Ґодфрі остаточно втратив зв’язок з реальністю і Ґрейс більше не може залишатися з ним наодинці. Бувало, він ненадовго повертався до своїх рідних, але більшість часу старий Ґодфрі проводив у власному світі. «Фоллі Енд» — ідеальний притулок. У них тут свої кімнати, але й допомога недалеко, якщо знадобиться.

Ґодфрі прогулювався попід ручку з Юніс, усмішкою вітаючи всіх, кого вони зустрічали. Бейбі Джейн бігла попереду. Коли вона зупинилася попісяти, Ґодфрі похитав головою.

— Краще б цей собака навчився підіймати ногу. А то, того й гляди, почне носити бузкове і виспівувати в музичних шоу.

Вони зупинилися біля дерев’яної лави навпроти ставка з декоративною рибою, присіли. Бейбі Джейн підбігла до води, захоплена спалахами срібла й золота — це збиралися дзеркальні коропи, сподіваючись на частування.

— Навіть не думай, — попередила Юніс. — Це тобі не суші.

Коли Ґрейс і Бомбардир наздогнали їх, Ґодфрі розповідав Юніс про інших мешканців.

— У нас є Мік Джаґґер, Пітер Устінов, Гарольд Уїлсон, Анжела Ріппон, Елвіс Преслі, Ґугі Уїзерс[57] і місіс Джонсон, у якої була пральня на Стенлі-стрит. І ти ніколи не здогадаєшся, з ким прокинешся наступного ранку.

Юніс захоплено кивала. Ґодфрі замовкнув на мить і потім сумно похитав головою.

— Я теж не згадаю, хто був сьогодні зі мною. От хвилину тому пам’ятав, а зараз уже забув.

— Ти казав мені, Маріанна Феїсфул, — сказала Ґрейс, намагаючись допомогти. Ґодфрі голосно зареготав.

— Тепер, здається, я згадав, — промовив він, підморгнувши Бомбардиру. — До речі, ти вже взяв мою ставку?

Перед тим як Бомбардир устиг відповісти, Юніс показала йому на віддалену постать, яка привертала увагу величезними окулярами і запаморочливими підборами, постать дибала до них.

— О Боже! — застогнав Бомбардир. — Чого ще вона хоче?

Минув якийсь час, поки Порші вдалося перейти через газон, і Юніс спостерігала за її непевною ходою зі мстивим задоволенням. Бейбі Джейн без перешкоди стрибнула Ґодфрі на коліна і там почала насторожено гарчати. Ґодфрі розглядав Поршу з цікавістю, але геть не впізнаючи її.

— Привіт, мамо! Привіт, тату! — без особливого ентузіазму привіталася Порша. Ґодфрі обернувся, щоб глянути, до кого вона говорить.

— Поршо, — обережно почав Бомбардир, — він не завжди пам’ятає…

Перш аніж він закінчив фразу, Порша гепнулася на лаву біля Ґодфрі і спробувала взяти його за руку. Бейбі Джейн загарчала, попереджуючи про свої наміри, а Порша схопилася на ноги.

— О Боже! Тільки не цей огидний пес!

Ґодфрі пригорнув Бейбі Джейн:

— Не говоріть про мого собаку так, молодичко. Хто ви взагалі? Ідіть собі й дайте нам спокій!

Порша стала червоно-синьою. Вона їхала двадцять миль з Лондона, пристебнувши пасок безпеки, тричі заблукала по дорозі. А ще сумувала за магазином «дизайнерських сумок і ременів» від Шарлотти.

— Не дуркуй, тату. Ти прекрасно знаєш, що я твоя донька. Справді, я не бігаю сюди кожні п’ять хвилин підлизуватися до тебе, як твій дорогоцінний синочок і оця жалюгідна, по вуха закохана в нього лярва. Однак ти прекрасно знаєш, хто я! — нарешті вичавила вона з себе.

Ґодфрі не рухався.

— Молодице, — сказав він, удивляючись в її багряне обличчя, — ви, напевно, перегрілися на сонці й зовсім схибнулися. Моя дочка ніколи б не говорила таких слів і ніколи б так жахливо не поводилася. А цей чоловік — мій букмекер.

— А вона тоді хто? — вишкірилася Порша, вказуючи на Юніс.

Ґодфрі усміхнувся:

— Це Маріанна Феїсфул.

Ґрейс умовила Поршу зайти з нею до будинку, щоб чогось випити. Ґодфрі, Бомбардир, Юніс і Бейбі Джейн і далі прогулювалися по саду. Під однією яблунею було накрито маленький стіл, і елегантна літня пані чаювала з молодою жінкою, вони їли лимонний пиріг.

— Мій улюблений, — оголосила дівчина, коли вони привіталися, проходячи повз. — Хочете?

Вона вказала на підставку для пирога. Бомбардир і Юніс відмовились, а Ґодфрі взяв шматочок. Бейбі Джейн поводилася підкреслено мляво. Літня леді всміхнулася та сказала своїй гості: «Елізо, мені здається, ти про когось забула». Бейбі Джейн отримала два шматочки пирога.

Повернувшись до будинку, вони застали Ґрейс саму.

— Де Порша? — запитав Бомбардир.

— Їде назад до Лондона, очевидно, люта й обурена, — відповіла Ґрейс. — Я намагалася поговорити з нею, але…

Вона сумно знизала плечима.

— Не розумію, як вона може так поводитися, — сказав Бомбардир.

Ґрейс подивилася туди, де Ґодфрі розмовляв з Юніс, щоб бути певною, що вони їх не почують.

— Думаю, я можу пояснити. — Ґрейс узяла руку Бомбардира і підвела його до софи. — Пам’ятаю, малою Порша завжди була татовою донькою, — зітхнула вона, згадуючи свою маленьку донечку з щербатою усмішкою і нерівними кісками.

Бомбардир узяв материні руки й стис у своїх.

— А тепер вона втрачає його, — вела далі Ґрейс, — і, можливо, вперше в її дорослому житті Порша зітнулася з чимось, чого не виправити навіть її грошима. Це велике нещастя, а вона нічим не може зарадити.

55

Славетна джазова виконавиця, володарка тринадцяти Греммі та надзвичайного голосу, яким охоплювала три октави (1917–1996). (Прим. ред.)

56

Видатна британська співачка, актриса й музикант (народ. 1946 p.). (Прим. ред.)

57

Сер Майкл Філіпп Джаґґер (народ. 1943 р.) — британський рок-музикант, вокаліст гурту «Rolling Stones», актор, продюсер. Сер Пітер Александер Устінов (1921–2004) — британський актор театру й кіно, сценарист, кінорежисер, письменник. Джеймс Гарольд Уїлсон (1916–1995) — один з найвидатніших діячів Великої Британії XX ст., політик-лейборист. Анжела Ріппон (народ. 1944 р.) — відома британська журналістка й письменниця. Елвіс Преслі (1935–1977) — король рок-н-ролу, американський співак та актор. Ґуґі Уїзерс (1915–2011) — британська акторка театру й телебачення. (Прим. ред.)