— Ти знаєш, що робити? — спитав Пако.

Белла залізла в коляску, взяла віжки в руки та, імітуючи Мей Вест, сказала:

— Пако, любий, я зафжди знаю, що робити.

— Добре, — сміючись сказав він. — У мене в кабіні є свій мікрофон. Я оголошу тебе і передам слово. Після цього тобі треба тільки заспівати одну-дві пісні — які сама захочеш — та помахати тим мудилам, поки я тричі повільно об’їду перед трибунами. Тоді я зупинюся в центрі й можеш робити, що захочеш.

Коли платформа викотилась на доріжку, юрба вибухнула аплодисментами, всі махали руками.

— Агов, Бетті Вінз!

— Гей, Бетті, він виграє чи програє?

— Заспівай нам щось, Бетті!

— А цицьки в тебе справжні?

— Бетті, він же тебе грає?

— Агов, Бетті, він таких на сніданок їсть!

Поки вони під’їжджали до центру трибуни, Белла взяла мікрофон та заспівала «Перегони в Кемптауні»[67]. Публіка ревіла прихильно.

Після першого номеру Пако подякував натовпу за те, що відвідали Нью-Йоркський іподром. Бетті Вінз мала витягти корінець переможного білета з барабана, що був прикріплений ззаду до візка. Він зупинив машину просто перед трибуною. Телекамери постійно були націлені на неї.

— Вибери мій, Бетті!

— Агов, Бетті, мене можеш осідлати, коли тобі заманеться!

Вона помахала натовпу, зняла окуляри, покрутила корбу сітчастого барабана і витягла білети.

— Якщо переможці — гарні хлопці, — сказала вона, — кожен отримає від мене поцілунок як подарунок. — І знову юрба заревіла від задоволення.

Белла гралася і жартувала з натовпом. Коли вона побачила телекамеру, то прицмокнула губами та прошепотіла в мікрофон сексуальним голосом Мерилін Монро:

— Але я сподівалася, що тут буде диван для кастингу[68], щоб я на ньому виступила. — Вона зімітувала стриптиз-танець і юрба з радістю підтримала її.

Белла витягла п’ять переможних білетів. Перші три належали чоловікам, і їх вона поцілувала. Коли конкурс закінчився, вона заспівала «Моє серце належить таткові»[69], після чого публіка підвелася та підтримала її бурхливими оваціями. Потім кілька молодиків перескочили через огорожу і кинулися на доріжку. Пако відвіз платформу геть від трибуни, однак знадобилося півдюжини охоронців, щоб оточити тих чоловіків і зігнати з доріжки для початку останнього забігу.

— Ти була надзвичайною, — сказав Тодд, коли Пако зупинився біля входу до паддока. Вона знову міцно та довго припала до його губ.

— Поїхали, — сказав він.

— Куди?

— Переодягнися, і я відвезу тебе додому.

— Я хочу зробити ставку на останній забіг, — сказала вона.

— Стен же нічого не вибрав на нього.

— Який Стен?

Тодд надовго затримав погляд на ній, а тоді похитав головою.

— Знову зміни настрою. Ти вже інша. Я так і думав.

— Яка інша?

— Та, що ходила танцювати з Еліотом, та, в якої прізвисько Белла.

— Спіймав мене на гарячому, любчику, — сказала вона, погладжуючи його груди. — Тепер дозволь мені вибратися з цих лахів. Я хочу все це з себе поскидати та піти галопувати.

Белла переодяглася, і я сказала їй, що хочу повернутись.

— Ми домовились, — сказала вона.

— Я віддам тобі всю суму, чотириста сімдесят доларів, — сказала я.

— Хочеш відкупитись від мене? Слухай, це я вийшла і виступила. Тому я заслуговую і на гроші, і на час назовні.

— Ти пошкодуєш про це, Белло.

— Ще якісь новини? Ми домовилися. Я дотримуюсь угоди, і тебе змушую.

Я нічого не могла зробити. Тодд чекав на неї біля роздягальні.

— Не став дуже багато на останній забіг. Стен думає, що там надто багато ймовірних переможців.

— Це вже проблема Стена.

Вона підійшла до п’ятдесятидоларового віконця та поставила всі чотириста сімдесят доларів на перемогу Похмурої Сел. На її думку, то була чудова переможна ставка. Похмура Сел прийшла четвертою.

— Що ж, — сказала вона Тоддові, спокусливо потягуючись, — це було весело.

— Ти гарно програєш, — сказав він.

— Про гроші я завжди говорю так само, як і про чоловіків: «як прийшли, так і пішли».

Він відвіз її додому, і Белла запросила його на чарочку на ніч.

Тодд піднявся за нею нагору, а я кляла себе за ту дурнувату домовленість, що не чіпатиму її до кінця вечора. Я боялася, що вона звабить Тодда, й Джинкс знову вийде на свободу. Джинкс ніяким чином не була частиною угоди, але Белла про це не думала.

Тоді мені й спало на думку, що ніхто з інших ні про що з нею не домовлявся, хтось із них міг би її витіснити. Нола може створити зайві труднощі. Я вирішила, що найкращим варіантом буде Саллі. Вона взагалі ні про що не здогадувалася.

Белла пішла до спальні, щоб переодягтися в щось зручніше, поки Тодд наповнював склянки. Тоді я й втрутилася, виштовхнула вперед Саллі, яка взагалі не розуміла, що, в біса, коїться.

Белла почала говорити:

— Це нечесно…

Але тоді вона зникла, а Саллі саме одягала свій новий рожевий халат, коли почула шум у вітальні. Вона злякалася. Заглянула крізь тріщину в дверях і побачила Тодда зі склянкою в руці, який вмикає телевізор.

— Агов, — гукнув він, — тебе, мабуть, покажуть у нічних новинах.

Вона повільно вийшла, намагаючись допетрати, про що він взагалі говорить.

— Чому б це я була в новинах?

— А ти що, не бачила скільки камер тебе знімали на іподромі?

Саллі виглядала приголомшеною.

— Що ти тут робиш? І як камери на іподромі стосуються мене?

— О ні! — сказав він, відставляючи склянку, і позадкував до дверей. — Матері твоїй ковінька, хто ти тепер?

Вона блимнула на нього лютим поглядом.

— Слухай, я не знаю, яку ти гру тут затіяв, Тодде. Але я цілий день не виходила зі своєї квартири.

— Ні? — сказав він, тицяючи на екран телевізора. — Що ж, як тоді ти поясниш оце?

— …і сьогодні, — говорив диктор, — натовп на Нью-Йоркському іподромі чудово провів час, насолоджуючись призовим конкурсом та виступом неперевершеної Бетті Вінз, яка сьогодні була в ударі.

Камера під’їхала ближче, і очі Саллі полізли на лоб, коли вона побачила саму себе.

— Господи Ісусе!

— Якщо ти цілий вечір пробула тут, то хто — це?

— Це я… — видихнула вона. — Але я не пам’ятаю…

Саллі дивилася, як Белла танцює, слухала її спів та дотепи. Сльози покотилися щоками.

— Це не я. Це не можу бути я. Я не пам’ятаю.

Тодд спробував заспокоїти її, але вона вирвалася.

— Будь ласка, залиш мене в спокої. Мені треба подумати. Мені треба з цим розібратися.

— Добре, — сказав він, — якщо ти впевнена, що з тобою все буде гаразд. Що б не трапилось, я хочу, щоб ти знала, я кохаю тебе.

Коли він пішов, Саллі вимкнула телевізор та не зводила очей із темного екрана.

Вона більше не могла казати, що це неправда. Вона побачила все на власні очі.

Моторошна тиша наповнила кімнату, й вона так страждала, що мені аж стало її шкода. То було наче хтось зірвав з обличчя Саллі маску, й вона раптом змогла побачити в дзеркалі, що відбувалося всі ці роки, коли вона втрачала час, коли її звинувачували в тому, чого вона не робила, коли її називали брехухою та карали, коли вона чула шепіт за спиною, коли люди крутили собі у скроні вказівним пальцем.

— Я не хочу жити! — закричала вона.

«Ти мусиш жити», — промовив голос.

— Хто ти? Чий це голос? Хто ти такий?

«Я тут, щоб наглядати за тобою».

— У мене розщеплення особистості. Я божевільна. Я хочу вмерти!

«Тепер, коли ти знаєш правду, то стаєш на шлях зцілення. Не здавайся».

— Я не витримаю цього пекла! Дозволь мені померти!

Вона розбила склянку та почала різати собі зап’ястя, але голос її зупинив:

«Тепер, коли ти побачила Беллу, ти знаєш правду і приймеш інших емоційно та розумом. Розкажи докторові Ешу. І тоді твоє лікування просунеться вперед».

Саллі знепритомніла.

67

Camptown Races — популярна менестрельна пісня Стівена Фостера, написана в 1850 р.

68

Casting couch — поняття, що описує одержання вищої посади, ролі тощо через сексуальний зв’язок із керівником.

69

My Heart Belongs to Daddy — пісня з мюзиклу «Залиште це мені!» (1938). В оригіналі її співала актриса Мері Мартін, виконуючи стриптиз.