Людвіґ ляскає складеним проектом по комару, що всівся батькові на руку. Припиняється стукотіння ліворуч і совання кельмою по голій цеглі. Кінець робочого дня. Тут — твоя спадщина, — каже патріарх. Так, — відказує він, Людвіґ, — я знаю, — і кладе до портфеля проект купальні (довжина 5,5 метрів, ширина 3,8 метрів, стіни купальні: дерево, покриття даху: очерет) разом із прибитим комаром. Хтозна, можливо, цей комар, затиснений на німецькій полиці між паперами, перетриває довгі-довгі часи, а згодом, чом би й ні, можливо, навіть закам'яніє.

Вісім металевих паль, на них пластини, кожна складена з десяти дощок, від однієї палі до іншої щоразу одна плита, місток має довжину дванадцять метрів, його пофарбували чорною смоляною фарбою, щоб дерево надійніше трималося. Перш ніж ступити на місток, Анна бере Доріс на руки, вона боїться, що мала може впасти у воду. Доріс обхоплює ногами стан Анни. Хайль. Елізабет каже: Пусти її, вона не впаде.

Ходи, занесу тебе до ліжка, але ж іще день, влітку не видно різниці, а Еліот, він старший, але я не хочу, не капризуй, but only if you carry me, all right, крихітка Елізабет обхоплює стан Анни ногами, Анна несе дитину, тіло притиснене до тіла, хто з них двох кого несе. Чи не тому він вирішив одружитися з Анною, що йому так сильно подобалося, як вигинається її стан, щоб утримувати вагу дитини.

Коли тут зима, вдома якраз літо, і навпаки. На картах для гри в скат, що мають Людвіґові батьки, Артур та Герміна, на лінії з одного боку половина короля, а з протилежного — друга половина короля. Приблизно так само, можна собі уявити, відображається на екваторі він, Людвіґ, який, як і батько, був фабрикантом сукна, а від лінії екватора починається його образ автомеханіка. Якщо дивитися під таким кутом, то евкаліптові дерева шумлять над криницею, що стоїть біля воріт, а вода озера просочується крізь землю наскрізь і перетворюється на море, не випадково ж кажуть про підземні води. А Елізабет і справді схожа на Елізабет.

Доріс каже: От вже й сонечко заходить. Навіть коли ти будеш старенькою бабусею, — каже їй дідусь Артур, — ти й тоді сідатимеш собі на березі, щоб подивитися, як сонечко закочується за озеро. Рідна сторона. Чому? — питається дитина. Тому що кожна людина хоче бачити сонце якнайдовше, — каже Герміна, Людвіґова мати, бабуся Доріс.

Зрідка, якщо пощастить, можна побачити навколо Тафельберґа, Столової гори, скатертину. Серпанок туману, забарвлений ніжним рожевим кольором під час сходу сонця. Він залишив столове срібло, але спакував ялинкові прикраси. Дванадцять алюмінієвих затискачів для свічок на ялинку, ялинкові кульки, солом'яні зірочки, гірлянди і скляний вершечок на ялинку. Придбано у 1928 році, 14 марок 70 пфенігів. What are бурульки, — питає його мала, Елізабет. Одного зимового дня на озері Анна, його майбутня дружина, навчила його небогу Доріс кататися на ковзанах. Що таке сніг, — питає його мала, Елізабет.

Герміна та Артур, його батьки.

Він, тобто Людвіґ, першонароджений у батьків.

Його сестра Елізабет, одружена з Ернстом.

Донька обох, його небога Доріс.

А також його дружина Анна.

І врешті-решт діти: Еліот та крихітка Елізабет, названа на честь його сестри.

У березні 36 року, наприкінці зими, він, Людвіґ, та його майбутня дружина Анна поїхали слідом за зимою, через Ґібралтарську протоку, праворуч — побережжя Європи, ліворуч — побережжя Африки. Поїхали крізь усе це від зими в зиму. Тут узимку снігу немає, тільки дощ, багато дощу, а все одно він мерзне тут більше, ніж будь-коли мерз удома. У 1937 році до них на два тижні приїхали в гості його батьки, мама каже: Як же у вас тут гарно, — і повертається додому. Його батько каже: Шкода твоєї спадщини, — і повертається разом із мамою додому. Народження маленької Елізабет ще навіть не планується, до народження Еліота ще далеко, обоє ще тільки плавають у лоні Авраама. Його батьки гостювали в них. Артур і Герміна з Ґубена приїжджали в гості до сина Людвіґа, що виїхав до Кейптауна, а тепер повертаються додому до Ґубена, з літа їдуть у літо, праворуч — побережжя Африки, ліворуч — побережжя Європи. Вони з дружиною Анною ще стоять якусь хвилю в порту. Він мовчить, його дружина — теж.

Коли у 1939 році Артур та Герміна все ж намагаються виїхати, вони продають архітекторові по сусідству Людвіґову ділянку з мостиком і купальнею за половину ціни на квитки. З огляду на вдалу покупку, архітектор виплачує у фінансову службу Райху 6-відсотковий податок за виручку від єврейського майна.

Гроші, якими батьки, Артур та Герміна, мають оплатити на настійне прохання Людвіґа переїзд, лежать, поки їм виготовляють паспорти, на депозиті. Приблизно в цей час їм забороняють заходити на територію громадських парків. Еліот вчиться спускатися трьома сходинками в сад, не тримаючись за мамину руку. Людвіґ разом із садівником, у якого таке густе волосся, що в ньому можна тримати олівець, садять фігове дерево і першу з трьох ананасових пальм.

Коли у війну вступає Голландія, Людвіґові батьки отримують паспорти, проте здійснити грошовий переказ у корабельну компанію вже неможливо. Людвіґ добре знає, що відпочивати під евкаліптом небезпечно. Але він так любить шум листя. Навіть коли садівник хитає головою, олівець із волосся не випадає. Еліот каже перше слово: mum. Анна вдруге вагітна.

Через два місяці після того, як Артур і Герміна зайшли у Кульмгофі, що біля Ліцманштадта, у газовий вагон, після того, як очі Артура випливли з очниць, коли він задихався, а Герміна обкаляла у смертельному жахові ступні жінки, якої зовсім не знала, усю їхню власність і власність їхнього сина Людвіга, який виїхав з Німеччини, конфісковують, усі банківські рахунки скасовують, а будинок і все майно продають з аукціону. Усе майно Артура та Герміни, зокрема й гроші, виручені з продажу ділянки над озером, забудованої купальнею у кількості 1 і містком в озеро у кількості 1, отримує Німецький Райх, що його представляє райхсміністр фінансів.

Це місто ще називають Материнське місто, mother city. Незадовго до Різдва Ернст, Людвіґовий швагер, заражається на будівництві автобану плямистим тифом і через декілька днів помирає. У великодній понеділок збираються в дорогу Елізабет з Доріс. Кажуть, що їхати недалеко, — пише Елізабет йому, Людвіґу, своєму братові, з потяга. 1 ніж для розрізання листів, ебенове дерево з мосяжною ручкою, придбаний у 1927 році, 2 марки і 30 пфенігів. Відповідь, яку Людвіґ надсилає з Кейптауна до Варшави, іде шість тижнів в один бік, а тоді ще шість тижнів у зворотному напрямку, лист повертається закритим. Через три місяці народиться маленька Елізабет. У Материнському місті, у найгарнішому куточку світу.

Садівник

Після розширення земельної ділянки власник дому доручає садівникові знести паркан і зрізати сосни на узвишші колишньої сусідської ділянки. Садівник розпилює стовбури, рубає їх на поліна і складає поліна в дровітні. Він викорчовує чагарник угорі на пологій частині придбаної ділянки і береться пізньої осені готувати ями для висадки фруктових дерев. П'ять яблунь, три вишні і три груші з розпорядження власника дому. Копаючи, він наштовхується під тонким шаром гумусу на пласт місцевого каменю, пробиває його наскрізь, нижче за хвилястою лінією верству піску, крізь який просочуються ґрунтові води, можна розпізнати, як тисячі років тому над озером віяв вітер, а вже під піском, як і всюди в цій місцевості, залягає блакитна глина. Садівник копає ями на глибину 80 сантиметрів і наповнює їх удобреною землею, щоб фруктові дерева добре прижилися і плодоносили. Він прокладає на ділянці дренаж під землею, а від нього відгалужує декілька трубок для додаткового зрошення молоденьких фруктових дерев. Садівник насипає материнський ґрунт і насіює між деревцяток траву. І вже перед настанням перших морозів гола земля поростає травою.