Спочатку п'ятеро, згодом троє робітників працюють на земельній ділянці упродовж двох тижнів. Перерва на сніданок від 9 до 9:30, обідня перерва від 12 до 13 години. Під час перерви чоловіки сидять на траві, їдять і п'ють, дехто — спершись на дерево, вони курять цигарки, дивлячись на озеро. Після завершення демонтажу будинку, коли про місце, де він стояв, нагадує тільки котлован, земельна ділянка несподівано зменшується в розмірах. І поки на цьому самому місці спорудять наступний дім, краєвид на короткий час знову стає самим собою.

Подяка

Хочу висловити щиру вдячність Індрі Вуссов, Беаті Пувалі, сенатові міста Берлін, а також фундації імені Боша за фінансову підтримку, надану можливість письменницької стипендії та сприяння дослідницько-пошуковій роботі під час написання цієї книжки.

Особлива подяка для пані др. Діклан з Центру імені Мойсея Мендельсона в Потсдамі; пані Весперманн з Федерального інституту у справах школи і медій в Берліні, пані Поланд з Архіву федерального округу на ріках Одра і Шпреє; пані Ваґнер з Центрального архіву землі Бранденбург, пані др. Шроль з Архіву федеральної землі Берлін, панові Яґельському з Інституту єврейської історії у Варшаві; Архіву будівельної документації міста Кьопенік — за надання численних актів та листів, а також відео- та фотоматеріалів, які стали визначальними для моєї праці.

За допомогу під час моєї пошукової роботи, поради і відповіді на безліч моїх запитань я дякую: д-ру Вайследеру, Андреасові Петеру, Еллен Яннінґс, Крістель Нойбельт-Мінцляфф, Елізабет Енґель, Саші Левіну, Ґотлібові Кашубе, Ірмґард Фішер, Бото Опперманнові, Марзі Томас, Бернду та Ангелі Андресам, Берндові Андресу ст. та Юттідоріс Андрес, подружжю Бенке, Райнерові Вагнеру, Маріон Вельш, родині Мюллер-Гушке, д-ру Фаберу, Карлі Міндах, панові Міндахові, Райнгарду Кізеветтеру, Гансові-О. Фінке, панові Герфурту, Єнсові Нестфоґелю, Франку Лємке, д-ру Цаумзайлю, панові Тожинському, д-ру Александеру, Клаусу Весселю, Діркові Ерпенбеку, Анке Оттен, Елізі Борг, пані Ердманн, Рюдіґеру та Зіґрід Ґалюнам, а також моєму батькові та моїй матері.

За те, що слухав, за безмежну терплячість до всіх моїх запитань, які, не було б його, я мусила б ставити сама собі, я вдячна Вольфгангу.

Якби цей клаптик землі, дім і озеро не були його батьківщиною, ніщо би не тримало його у східній зоні. І ось батьківщина перетворилася на пастку.