Чого ти хочеш, завжди казав їй чоловік, коли вона, на цей час недобросовісна володілиця дому, говорила з ним про земельну ділянку: Ти вже своє в тому домі відбула. Вона не могла пояснити чоловікові, що з того самого моменту, коли стало зрозуміло, що в цьому домі вона не зможе зістаритися, минуле за її спиною почало розростатися з неймовірною силою, що її прекрасне дитинство з таким запізненням навалилося на неї, котра вже давно-давно стала дорослою, виявившись прекрасною в'язницею, у якій вона могла залишитися назавжди. Час, немов мертвою петлею, прив'язував місце, в якому вона перебувала, прив'язував землю до землі, і її також прив'язував до цієї землі, міцно-міцно зв'язував її та друга дитинства, якого вона не бачила вже дев'ять років і якого, мабуть, ніколи більше й не побачить, назавжди.

Вона чує, як тріскають двері автомобіля нових власників на піщаній дорозі, тоді двері автомобіля маклерші і, врешті, двері архітекторового автомобіля. Маклерша приїхала цього разу тільки для того, щоб відчепити свою непромокальну вивіску з оголошенням від кухонного вікна. Цього разу маклерші не потрібно більше проходити будинком разом з клієнтами, що називаються тепер новими власниками, вона не мусить вимовляти фрази, за які їй, після того, як вона змушена була вимовляти їх стільки разів, заплатять нарешті протягом наступних десяти днів комісійні в розмірі 6 відсотків від купівельної вартості, враховуючи ПДВ. Нові власники й архітектор також більше не заходять у дім, вони перетинають велику галявину і звідти показують спочатку на озеро, тоді на купальню і врешті на місце, в якому стоїть дім.

Ніколи досі тиша в домі не була більшою, ніж у день, коли вона востаннє витирає пил, підмітає, чистить і натирає, коли вона ще раз відчиняє всі ті вікна, котрі ще можливо відчинити, щоб впустити в дім свіже повітря, а після того востаннє зачиняє вікна, востаннє перетворює денне світло на зеленкаве, а частково також на синє, червоне, помаранчеве, день, коли вона засуває свіжовипрані в озері фіранки, закриває двері до кабінету з шибками з матового скла, як це завжди робила бабуся, коли працювала над рукописом, а тоді, постійно задкуючи, зачиняє і двері, що ведуть до гардеробної. Ще коли бабуся лежала при смерті, вона знайшла серед одягу її найгарнішу нічну сорочку, випрала й випрасувала, щоб, коли буде по всьому, покласти її покійниці в дорогу. Працівник похоронної служби пообіцяв їй надягнути сорочку на бабусю і зробити фотографію покійної, одягненої в цю річ. І він з певністю надягнув перед кремацією цю мережану нічну сорочку на покійницю, з певністю він зробив фотографію, що лежить у котрійсь із шухляд його бюро, де ж іще. Останнім часом їй часто снилася покійниця на урочистому ложі, як не дивно — з індіанським обличчям. Мабуть, це було пов'язано з тим, що в одній з газет, що їх вона використовувала для чищення вікон, вона прочитала: В ацтеків підмітання вважалося священним ритуалом.

І ось вона зачиняє двері і до кімнати з пташкою, тоді зачиняє двері до ванної, в якій уже немає більше підлоги, спускається сходами, друга, п'ятнадцята і передостання сходинки риплять під її кроками, зачиняє чорні віконниці схованою в стіні корбою, задкує далі, виходить за двері світлиці, клямка видає металеве зітхання, зачиняє двері до кухні, ставить на місце відро, віник, ганчірки, шуфлю на сміття, підкурювач, віничок для павутиння і зачиняє двері в комірчину, які, в цьому вона була в дитинстві переконана, насправді ведуть до раю, тоді виходить надвір і наостанок зачиняє двері будинку, хоча й не знає, як це можливо, адже все, що вона зачиняє, міститься так глибоко всередині, а та частина світу, в який вона відступає, лежить так далеко назовні. Вона зачиняє вхідні двері, минає розкішні рододендрони ліворуч від будинку, «протиповітряна оборона Mannesmann» стоїть на решітці підвальних вікон, вона відчиняє ворота, тоді зачиняє їх за собою, виходить крізь маленьку фіртку в палісаднику і кладе старенький ключ до кишені, попри те, що незабаром ним можна буде відчиняти хіба що повітря. Поновлення того майнового становища сторін, яке існувало до вчинення недійсного правочину. Рішення оскарженню не підлягає. Ця норма є імперативною.

Епілог

Під час знесення будинку — як і під час усіх інших знесень, що відбуваються в цій країні відповідно до чинних на сьогоднішній день законодавчих норм — найважливішими є дві речі. По-перше, кожна будівельна фірма зобов'язана ще перед зносом будь-якого будинку очистити дім від усього, що в ньому вбудоване, від дерев'яних елементів (вікна, двері, вбудовані шафи, плінтуси, сходи), металевих елементів (батареї, труби, решітки), а також, за умови наявності, від килимового покриття, а відтак, посортувавши за видом матеріалу, утилізувати, щоб мінімізувати вплив шкідливих речовин на довкілля під час пізнішого зносу будинку. Тільки скло розбивається під час розмонтування віконних рам відразу ж на місці та залишається в будинку, щоб утилізувати його разом з іншими будівельними відходами, адже воно, як і матеріали, з яких споруджено будинок, має мінералогічне походження. По-друге, важливо проводити знесення з якомога меншим стресом для довкілля, щоб не забруднювати будівельним пилом навколишню територію і не створювати зайвого галасу, а також щоб запобігти утворенню тріщин на сусідніх будівлях.

Отож першим кроком буде вичищення будинку, до демонтажу односімейного будинку необхідно залучити п'ятьох робітників, які працюватимуть від трьох до п'яти днів, поки підготують усе для наступної фази — самого знесення будинку.

Після цього демонтаж будинку здійснює група з трьох осіб, серед яких бригадир на екскаваторі та двоє помічників, котрі вручну виламують невеликі гнуті деталі під час самого знесення або ж сортують дерев'яні й металеві елементи у відповідні контейнери, їхнім обов'язком є також, застосовуючи шланг із водою, не давати підійматися пилові. Група працює близько десяти днів. Для неї найважливішим інструментом є так званий гідравлічний екскаватор, машина вагою 20-25 тонн з максимальним розмахом ковша 9 метрів, якого пускає в рух гідроциліндр. Екскаватор розпочинає демонтаж будинку з покрівлі, для цього використовують пряму лопату зі щелепним напіввідкритим ковшем, що забезпечує селективність виїмки, так крокви можна захоплювати поодинці, складуючи їх у контейнері з деревом, тоді як дрібніше будівельне сміття пересіюється.

Після того вимурувану стіну будівлі відповідно до ситуації зносять далі сортувальним ковшем або ж зворотним ковшем шар за шаром знімають будівельні матеріали згори донизу, переміщаючи брухт у призначений для нього контейнер. Грейфер — це пристрій, який використовується переважно для переміщення невеликих за розміром матеріалів або для зриву фундаменту, окрім того, цю машину можна застосувати для того, щоб звалити останню стіну будівлі та відтягнути її вбік.

У випадку цього будинку, довжина якого 14 метрів, ширина — близько 8 метрів, а висота двоповерхової будівлі з мансардою і підвалом — також близько 8 метрів, об'єм, який потрібно знести, становить близько 900 метрів кубічних, помножених на 0,25 об'єму твердої маси, в результаті чого отримаємо 225 метрів кубічних. Для того, щоб підрахувати кількість завантажених брухтом кузовів вантажівки, потрібно враховувати непресовану масу, для цього масу перераховують з урахуванням фактора 1,3. Отже, у результаті демонтажу цього будинку отримаємо непресовану масу об'ємом 290 кубів. Якщо ж урахувати, що одна ходка вантажівки забирає 17-18 кубічних метрів будівельного брухту, то розраховувати потрібно на 17 ходок вантажівки з причепом, внаслідок яких увесь будівельний матеріал звезуть на одне з численних у передмістях Берліна будівельних звалищ. Густина води дорівнює 1, густина дерева 0,25, бита цегла має густину 2,2. Такий фактор перерахунку габаритів матеріалів. Вага купальні, яка не має підвалу (довжина купальні 5,50 метра, ширина 3,80 метра), стіни якої і всі вбудовані об'єкти виготовлено з дерева, становить всього 4 тонни, тоді як вага основного будинку — цілих 500 тонн.