Багато з чого можна розпочати цю історію.

Чимало сюжетних елементів, про які варто подбати.

Хлопець роздумує, чи можливо взагалі вмістити в пляшці поему про цирк.

Прибамбас сьорбає вино й ставить келих на стіл. Зручніше вмощується в кріслі та спокійно зустрічає погляд, що вп’явся в нього. Хлопчина не переймається через час, наче має у своєму розпорядженні увесь час на світі й у всесвіті, відтоді, коли легенди були важливішими, ніж сьогодні, але, можливо, не такими важливими, як стануть одного дня. Він глибоко вдихає, повітря розв’язує щільний вузол слів у його серці, і вони з легкістю злітають з уст.

— Цирк приїжджає без попередження.

Bons Rêves[32]

У ці передсвітанкові години в Le Cirque des Rêves крім тебе залишилося декілька відвідувачів. Деякі з них убрані в червоні шарфи, які на чорно-білому тлі видаються набагато яскравішими.

До невблаганного сходу сонця в тебе залишається не так багато часу. І це справжня загадка: на що витратити кілька нічних хвилин, що залишилися? Може, навідатися до останнього намету? До котрогось із тих, де ти вже був і тобі сподобалося, чи до досі недослідженого, що залишається таємницею? Чи, може, пошукати останнє перед сніданком яблуко з карамеллю?

Кілька годин тому ніч здавалася нескінченною, а тепер тікає, мов пісок між пальців. Хвилини спливають, зникаючи в минулому й підштовхуючи тебе до майбутнього.

Останні хвилини в цирку ти проводиш так, як тобі подобається, бо це твій і лише твій час. Але зовсім скоро Le Cirque des Rêves зачиниться, принаймні до завтра.

Тунель, повний зірок, уже розібрали, і зараз подвір’я від воріт відмежовує сама лише завіса.

Коли вона падає за твоєю спиною, тобі здається, що від цирку тебе відділяє щось значно більше, аніж кілька кроків за смугастою тканиною.

Наостанок ти затримуєшся, зупинившись, щоб подивитися на вигадливий годинник, що ніби танцює. Його фігурки невпинно рухаються в такт руху стрілок. Тепер навколо вже ніхто не юрмиться, і ти можеш роздивитися його ближче, ніж тоді, коли прийшов сюди.

Під годинником ховається скромна срібляста табличка. Щоб розібрати гравіювання на блискучому металі, тобі доводиться нахилитися.

НА ЗГАДКУ

написано вгорі, а нижче меншим шрифтом імена й дати:

ФРІДРІК ШТЕФАН ТІССЕН

9 вересня 1846 — 1 листопада 1901

і

ЧАНДРЕШ КРІСТОФ ЛЕФЕВР

З серпня 1847 — 15 листопада 1932

Поки ти читаєш пам’ятну табличку, дехто спостерігає за тобою. І перш ніж зрозуміти, звідки на тебе дивляться, ти спиною відчуваєш погляд. У цирковій касі досі хтось є. Жінка звідти дивиться на тебе, усміхається та злегка дружньо махає рукою, ніби хоче переконати, що все гаразд. Що, виходячи з Le Cirque des Rêves, відвідувачі часто зупиняються, щоб роздивитися диво-годинник над ворітьми. Що ти стоїш на тому самому місці, де вже стояло чимало людей, під зірками, які вже тьмянішають, і ліхтарями, що сиплють навколо яскраві іскри.

Жінка жестом кличе тебе до каси. Поки ти наближаєшся, вона складає стосики паперів і квитків. Її зачіска прикрашена сріблясто-чорним пір’ям, що тремтить навколо голови від кожного поруху.

Знайшовши те, що шукала, жінка простягає це тобі, і ти береш із руки в чорній рукавичці візитну картку. Один її бік чорний, а другий — білий.

LE CIRQUE DES RÊVES

написано блискучими срібними літерами на чорному тлі. А з другого боку чорним по білому:

Містер Бейлі Олден Кларк, власник

[email protected]

Ти крутиш візитку в руках, розмірковуючи, що міг би написати містерові Кларку. Можливо, подякуєш йому за його надзвичайний цирк. Можливо, цього буде достатньо.

Ти дякуєш жінці за картку, а вона лише всміхається у відповідь.

Ти рушаєш до воріт, знову перечитуючи написане на картці. Перш ніж вийти крізь них у поле, що розляглося навкруги, озираєшся, але в касі вже нікого немає й віконце зачинене чорними ґратками.

Обережно кладеш візитку до кишені.

Останній крок крізь ворота — з пофарбованої чорно-білим землі на голу траву — дається тобі непросто.

Виходячи з Le Cirque des Rêves у прохолодний світанок, ти думаєш, що в цирку все здавалося справжнім.

І ти більше геть не певен, з якого боку паркану дійсність, а з якого — сон.

Подяки

Створюючи цю книжку, я мала союзників і змовників, тож просто зобов’язана щиро подякувати їм.

Перша й найголовніша подяка — моєму агентові Ричардові Пайну, котрий розгледів потенціал у тому, що колись справляло враження, ніби там сам чорт міг зламати ногу, і повірив у кожен мій крок на довгому шляху. Він тисячу разів заслуговує на свій червоний шарф.

Мій редактор, Елісон Каллахан, — це сон, що перетворився на дійсність. Вона й решта співробітників видавництва «Даблдей» заслуговують на більше шоколадних мишок, ніж я в змозі їм забезпечити.

Я вдячна всім, хто витрачав час і напружував мозок, перевіряючи раз за разом текст, особливо Каарі Бусік, Елізабет М. Термонд, Діані Фокс і Дженніфер Вельц.

Підіймаю келих за всіх мешканців Чистилища. Усі ви — дивні, надзвичайні, талановиті люди, і без вас не було б мене.

Кайл Кессіді, сам цього не усвідомлюючи, переконав мене купити чорнильну ручку з пером, якою я й написала більшу частину четвертої частини, тож пообіцяла, що подякую і йому. Він, мабуть, уважав, що я жартую.

На цирк вплинуло чимало факторів, але два з них я хотіла б особливо відзначити. Це геніальні аромати від «Black Phoenix Alchemy Lab» і занурення до театру «Punchdrunk» (британська театральна компанія, що спеціалізується на виставах «із зануренням», де глядачі самі вирішують, куди йти і що дивитися. — Прим. пер.). Зануритися мені пощастило завдяки Американському репертуарному театрові Кембриджа, штат Массачусетс.

І нарешті я завжди буду вдячна Пітеру та Кловії. Без нього книжки просто не існувало б, а завдяки їй книжка виявилася навіть кращою, ніж я могла уявити. Обожнюю вас обох.

Ерін Морґенштерн — письменниця і спеціаліст у галузі цифрового мистецтва. Виросла в Маршфілді, штат Массачусетс, вивчала театральне та студійне мистецтво. Нині разом із чоловіком живе на Мангеттені. «Нічний цирк» — дебютний роман авторки, що вперше побачив світ 2011 року. Його перекладено понад 20 мовами.

«Нічний цирк» — і наче за помахом чарівної палички ви потрапляєте в таку собі країну чорно-білих смугастих наметів, де повітря повниться п’янкими пахощами карамелі й кориці. Ви затамовуєте дух від трюків татуйованої дівчини-змії; милуєтеся Крижаним Садом, який можна порівняти хіба що зі сном, або блукаєте чарівним Лабіринтом, а ще... Господи, скільки див!!! Але ж від першої сторінки ви розумієте, що тут присутня ще й магія. Адже цирк це арена для змагань двох Чарівників, які ще самі не знають, що ціна виграшу Кохання і Життя. Як же виплутаються вони з цього магічного двобою, у який їх змалку втягли наставники? Чи не щезне вся ця загадкова циркова країна через чиїсь амбіції, чи не спопелять її чари?

Приготуйтеся бути враженими... З одного боку роман про кохання, з іншого — вигадка, дебют, що збиває з ніг... Він аж іскриться життям! Ви відчуєте, як дихають під пальцями сторінки. «Нічний цирк» кидає виклик усім літературним жанрам і сподіванням.

32

Гарних снів (фр.).