Я була заінтригована.

— Але ж має бути весело? Зустріч із сім’єю. Купа людей, які раді тебе бачити та цікавляться твоїм життям.

Він обережно поглянув на мене.

— Знаєш що, Елеанор? Так і є. Я поводжусь як похмурий віслюк, — вибач. — Він допив пиво. — Повторимо? — запитав він.

Я кивнула, а потім додала, пригадавши:

— Ні, ні, тепер моя черга, — сказала я. — Ти будеш те саме, що минулого разу?

Він усміхнувся.

— Було б чудово. Дякую, Елеанор.

Я взяла сумочку та вирушила до бару. Дорогою я помітила Семмі — він сидів у кріслі, оточений друзями і членами сім’ї, як зазвичай. Я підійшла до них.

— Елеанор, люба! — сказав він. — Як ти? Чудова вечірка, чи не так?

Я кивнула.

— Не можу повірити, що моєму маленькому хлопчику вже сорок. Він ніби лише вчора пішов у перший клас. Я покажу тобі фото — у нього тоді не було передніх зубів, маленький шибеник! І поглянь на нього зараз.

Він махнув рукою в напрямку Кіта та його дружини, що тримали одне одного за талії, сміючись з розповіді якогось чоловіка.

— Це все, чого ти бажаєш своїм дітям, — щоб вони були щасливими. От якби Джейн могла це побачити…

Я обмірковувала його слова. Хіба цього люди бажають своїм дітям, щоб вони були щасливими? Безумовно, це звучало правдоподібно. Я запитала Семмі, чи можу купити йому якийсь напій, хоча він, на мій недосвідчений погляд, уже сп’янів.

— Дякую, дитинко, — сказав він. — Та я вже підготував дещо для себе.

На столику стояли невисокі склянки з бурштиновою рідиною. Я сказала, що підійду пізніше, та пішла до бару.

Біля барної стійки зібралася невелика черга, але я насолоджувалась атмосферою. Благословенне полегшення — діджей взяв перерву і сидів у кутку, п’ючи пиво з бляшанки й похмуро розмовляючи по телефону. У залі гуділо від чоловічих і жіночих голосів та сміху. Здавалося, що дітей стало ще більше і вони бігали юрмиськом шибеників. Дорослі захопилися вечіркою, тому діти могли вільно бігати й кричати, а ще ганятися одне за одним без нагляду. Я посміхнулася і навіть трохи їм заздрила.

Люди в залі сприймали все як належне: що їх запросили на вечірку, що в них є сім’я, друзі, з якими можна поговорити, що вони закохаються і стануть коханими і, можливо, створять власну сім’ю. А як би я відсвяткувала свій сороковий день народження? Я замислилася. Сподіваюсь, що, коли настане час, поряд будуть люди, які святкуватимуть цю подію зі мною. Можливо, це буде музикант, світло мого нового життя? Та одне я знала напевно: за жодних обставин я не святкуватиму в гольф-клубі.

Коли я повернулася до нашого столика, за ним уже нікого не було. Я поставила пиво Реймонда і почала цмулити «Магнерс». Мабуть, він знайшов більш цікаву компанію. Я сиділа та спостерігала за тим, як танцювали гості, — діджей знову повернувся за пульт і цього разу обрав какофонію зі срібної коробки записів, щось про чоловіка після півночі. Я дозволила думкам вільно зринати в моїй голові. Виявилося, що це доволі ефективний спосіб згаяти час — треба обрати ситуацію чи людину та уявляти хороші речі. У цих мріях можна здійснити будь-що, без обмежень.

Хтось торкнувся мого плеча, я підскочила від несподіванки.

— Вибач, — сказав Реймонд. — Я заскочив у вбиральню, а коли повертався, то затримався поговорити.

Я відчула тепло в місці, до якого він торкнувся рукою, це тривало лише якусь мить, але від його дотику залишився відбиток тепла, і, здавалося, його можна побачити на власні очі. Я зрозуміла, що рука людини створена потрібної ваги та потрібної температури для того, щоб торкатися іншої людини. Роками я багато разів тиснула руки — останнім часом навіть частіше, — але мене ніхто ніколи не торкався.

Звісно, у мене з Декланом були регулярні статеві акти, завжди, коли він хотів, але він ніколи по-справжньому не торкався мене. Він змушував мене торкатися його, казав мені, як, коли і де, а я виконувала його вказівки. У цьому плані я не мала вибору, але пригадую, що тоді мені здавалося, що це все відбувається не зі мною, що це не моя рука і не моє тіло.

Потрібно було просто зачекати, доки все скінчиться. Я зрозуміла, що за тридцять років я ніколи не гуляла ні з ким, тримаючись за руки. Ніхто не розминав мої втомлені плечі і не пестив моє обличчя. Я уявила чоловіка, який обіймає мене й притуляє до себе, коли я засмучена, втомлена чи пригнічена; його тепло, його вагу.

— Елеанор? — промовив Реймонд.

— Вибач, я трохи замислилася, — відповіла я, роблячи ковток «Магнерса».

— Здається, усе добре, — сказав він, вказуючи на гостей.

Я кивнула.

— Я говорив з іншим сином Семмі — Гері та його дівчиною, вони кумедні.

Я знову роззирнулася довкола. Цікаво, от якби в майбутньому я ходила на подібні події з музикантом? Він би зробив усе, щоб я почувалася комфортно, танцював би зі мною, якби я захотіла (що малоймовірно), подружився б з іншими гостями. І тоді, наприкінці вечора, ми разом вирушили б додому, у своє гніздечко, як ті горлиці.

— Серед запрошених ми єдині, у кого немає пари, — зауважила я, роздивляючись інших гостей.

Він скривив обличчя.

— Точно, слухай, я хотів подякувати, що ти пішла зі мною. Жахливо відвідувати подібні заходи добровільно.

— Хіба? — промовила я з цікавістю. — Мені нема з чим порівняти цю ситуацію.

Він подивився на мене.

— Хіба ти завжди була сама по собі? — запитав він. — Минулого тижня ти згадувала про того хлопця, того, що… — я помітила, як він намагається добирати слова, — того, з яким ти зустрічалася, коли навчалася в університеті.

— Як я казала, ми зустрічалися з Декланом кілька років, — сказала я. — І тобі також відомо, чим усе закінчилось. — Я ковтнула ще «Магнерса». — Зрештою звикаєш усе робити самостійно, — додала я. — Насправді так значно краще, ніж отримувати удари в обличчя чи переживати зґвалтування.

Реймонд подавився пивом і якусь мить сидів мовчки, щоб оговтатися. Потім він обережно заговорив:

— Ти ж розумієш, Елеанор, що в тебе є безліч варіантів для вибору, правда? Не всі чоловіки такі, як Деклан. Ти це розумієш?

— Так! — життєрадісно вигукнула я. — Я вже зустріла декого!

Уява малювала мені образ музиканта, який дарує мені фрезії, цілуючи в шию. Та Реймонд чомусь напружився.

— Я заскочу в бар, — сказав він. — Ти будеш іще «Магнерс»?

Я почувалася дивно, збуджено.

— Мені горілки з колою, будь ласка, — сказала я, знаючи з досвіду, що горілка добре піде будь з чим.

Реймонд поволочився до бару. Якби ж він не сутулився та голився! Йому слід купити гарні сорочки та якісні черевики, а ще варто прочитати кілька книжок замість того, щоб грати в комп’ютерні ігри. Як узагалі він сподівається знайти собі хорошу дівчину?

Кіт підійшов до нашого столика й подякував за те, що ми прийшли. Я віддала йому подарунок, що неабияк його здивував. Він поглянув на кожну річ у пакеті з незрозумілим мені виразом обличчя, утім, я відразу збагнула, що то не була нудьга чи байдужість. Я почувалася щасливою. Дарувати комусь подарунок виявилося приємним заняттям, особливо якщо це унікальний і продуманий подарунок, який ця людина не отримає від будь-кого іншого.

Він поставив паперовий пакет на найближчий столик.

— Хочеш… хочеш потанцювати, Елеанор?

Моє серце почало битися швидше. Танцювати! А я зможу?

— Не впевнена, що я вмію танцювати, — відповіла я.

Кіт засміявся й потягнув мене за руку, щоб я встала.

— Ну ж бо, тобі сподобається.

Не встигли ми дійти до танцмайданчика, як заграла інша композиція, і він гучно зітхнув.

— Вибач, — сказав він, — але не зараз. Цей танець я пропущу. Примха іменинника!

Дехто пішов з танцювального майданчика, інші, навпаки, підходили ближче, щоб зайняти їхнє місце. У швидкій мелодії, яка лунала, було чутно багато духових інструментів. Мішель, дівчина Гері, заманила мене до себе й втягнула в невелику групу жінок, приблизно того ж віку, вони посміхалися мені та виглядали дуже щасливими. Я приєдналася до їхніх імпровізованих рухів. Одні розмахували руками, ніби бігли, інші вказували на невидимі предмети; з’ясувалося, що потрібно рухатися в будь-який зручний спосіб і потрапляти в такт музиці, який складався з восьми ударів і вдало відокремлювався ударом у барабан. Несподівано ритм змінився, і всі почали виконувати однакові рухи, утворюючи вгорі фігури руками. За якусь мить я вивчила фігури й змогла їх повторювати. Довільні рухи, спільні фігури над головами; довільні рухи, спільні фігури. Танцювати так легко!