— Узагалі-то я зробила собі зачіску, — просичала Лора крізь зціплені зуби.

— О, так. Точно, тепер бачу, — неуважно відповів він, шукаючи в рюкзаку ключі від машини. Нарешті знайшовши їх, Фредді усміхнувся їй і рушив до дверей.

— Я уже закінчив. Побачимося завтра.

Двері за ним зачинились, а Лора злісно штовхнула вішак для бамбукових парасольок, розсипавши увесь його вміст на підлогу. Збираючи розкидані парасольки та ціпки для прогулянок, вона переконувала себе, що її нова зачіска не має до Фредді жодного стосунку, тож те, що він її не помітив, не так важливо.

Нагорі Лора замилувалася новою чорною сукнею, яка висіла в гардеробі. Ця сукня, елегантна і вишукана, але й сексуальна, мала підкреслити всі переваги жінки її віку, якщо вірити продавчині, котра прийняла в Лори кредитну картку. Сама Лора вважала, що сукня трохи затісна і збіса дорога. Їй доведеться мало їсти і нічого не впускати на підлогу перед собою.

Лору запросив на побачення Ґрегем, менеджер з Вінсового відділу. Вони зіткнулися на парковці коло «Зниклого Місяця» після Лориного горезвісного обіду. Лора і Ґрегем багато разів зустрічалися на різдвяних вечерях дилерів і багатьох інших суспільних заходах, тоді вона була одружена з Вінсом, а він — із Сандрою. Проте зараз вона незаміжня, а віднедавна й він нежонатий, отож він запросив її на побачення. Ще не зовсім оговтавшись від зустрічі з Фелісіті, Лора подумала: «Чому ні?» — і погодилася.

Але тепер вона вагалася. Поки Лора влазила у свою сукню і поправляла волосся перед дзеркалом, її обсіли сумніви. За словами Елізи, у чиєму кріслі в салоні клієнтки не лише робили зачіски, а й сповідались, у цих околицях Лора нині є зіркою всіх пліток. Ентоні за життя мав тут статус місцевої знаменитості через свої опубліковані книги. Тож після смерті його справи розглядалися мало не під мікроскопом. Те, що він залишив усе своє майно Лорі, мало широкий діапазон оцінок і припущень: від «підступного очікування на смерть старого», «корисливих намірів», «планів підступної шльондри», «вірної дружби, що дістала заслужену винагороду» до «прикладу дій чемпіонки з ірландських танців».

— Та, очевидно, місіс Морріссі з кимось вас сплутала, — додала Еліза. — Їй уже вісімдесят дев’ять і в четвер вона їсть лише капусту.

Можливо, думала Лора, їй узагалі не варто ходити на побачення. Люди можуть подумати, що зарано вона почала веселитися після смерті Ентоні. У новій сукні, з новою зачіскою, вона може бути схожа на людину, котра хизується своїм спадком, танцює на могилі благодійника, не дочекавшись, поки земля осяде. Крім, звичайно, того, що його тіло спалили, а прах розвіяли, тож буквально вчинити так не вийшло б. Що ж, уже пізно про це думати. Лора глянула на свій годинник. Ґрегем уже, напевно, в ресторані. Він завжди здавався їй дуже милим. Джентльменом.

— Усе буде добре, — заспокоїла себе Лора. — Це ж просто вечеря.

Але до того часу, як під’їхало таксі, вона зовсім не відчувала голоду.

Ґрегем справді виявився джентльменом. Він чекав на неї в ресторані з шампанським і трохи нервовою усмішкою. Прийняв її пальто, поцілував у щоку і сказав, що вона дуже гарна. Трохи випивши шампанського, Лора почала розслаблятися. Такою мірою, звісно, якою це можливо в цій сукні. Може, вона й не помилилася, погодившись на це побачення. Тут смачно готували, і Лора їла стільки, скільки могла подужати, поки Ґрегем розповідав їй про своє розлучення — іскра згасла, вони залишилися друзями, але не коханцями; його нове захоплення нордичною ходьбою — «рух за допомогою двох лижних палиць». Лора хотіла пожартувати, що він не виглядає аж таким старим, щоб потребувати палиці, а тим паче двох, але стрималася. Треба визнати, він справді у чудовій формі. Незабаром сорок шостий день народження, а його торс, на щастя, уник звичного для середнього віку ожиріння, під добре випрасуваною сорочкою прозирали широкі й м’язисті плечі.

У вбиральні, поки підфарбовувала вуста помадою, Лора привітала себе з чудовим побаченням. «У нього вишукані манери за столом», — подумала вона.

Нарешті Лора стисла губи і поклала помаду назад у сумочку.

Ґрегем визвався супроводити її в таксі додому. Розслаблена випитим вином і приємною компанією, вона дозволила собі покласти голову йому на плече, поки пояснювала водієві таксі, як проїхати до Падуї. Утім, вона не мала наміру запрошувати його на каву — як напій чи як привід. Лора знала, що не варто звертати уваги на плітки, але нічого не могла з собою вдіяти. Епітет «підступна шльондра» дійняв її найбільше. У своєму житті Лора переспала всього-навсього з трьома чоловіками, один з них Вінс, його можна не брати до уваги. Вона зовсім не пишалася своєю стриманістю, навіть шкодувала, що їх було так обмаль. Можливо, якби вона спробувала більше чоловіків, то змогла б знайти для себе кращого. Але не на першому побаченні. І Ґрегем джентльмен, він на це й не розраховує.

Через десять хвилин трохи розгублений Ґрегем прямував додому на таксі. Він не пройшов навіть через ґанок, не кажучи вже про те, щоб зайти всередину. Лора у своїй вбиральні відчайдушно полоскала рот антисептиком. Спльовуючи пекучу рідину в раковину, вона мигцем глянула на своє схарапуджене відображення у дзеркалі. Туш уже залишила темні кола на її щоках, а помада розмазалась у гротескний клоунський рот. Вона виглядала, як справжня шльондра. Лора люто зірвала з себе сукню і зім’яла її. На кухні вона пожбурила горопашну сукню у сміття і рвонула на себе дверцята холодильника. «Просеко»[47] смакувало огидно після антисептика, але Лора змусила себе проковтнути його. Вона прихопила пляшку з собою на веранду і запалила вогонь у каміні. Перехиливши келих, Лора упустила його.

— Чорт забирай! Дурна склянка! — лаялась вона на розбите скло, що вигравало на вогні. — Ну й лежи тут! Мені до лампочки!

Непевно ступаючи, Лора повернулася на кухню за іншим келихом. Допиваючи пляшку, вона раптом подивилася на вогонь і подумала: перед ким вона ламає комедію? Жахливо п’яна, спустошена, схлипуючи і гикаючи, Лора заснула на софі, заховавши зарюмсане обличчя у своєму гарному, щойно пофарбованому волоссі.

Розділ 24

Вона спала годин з десять, але, прокинувшись, виглядала так, наче спала кілька тижнів. Калатання в голові відлунювало калатанням у скло французьких вікон. Докладаючи величезних зусиль, Лора змусила себе підвестися настільки, щоб глянути, хто там посилює ще дужче її головний біль.

Фредді. До того часу, як Лора спромоглася сісти, він з камінним обличчям стояв над нею, тримаючи у руці кружку оповитої парою чорної кави. Лора щільніше загорнула в ковдру своє зболене тіло, поки Фредді розглядав два келихи з-під вина, порожню пляшку і Лору з похмілля.

— Отже, побачення минуло більше ніж вдало, — мовив він трохи роздратовано. — Саншайн сказала, ти була на побаченні зі своїм хлопцем.

Лора сьорбнула кави і здригнулася:

— Він не мій хлопець, — прохрипіла вона.

Фредді здивовано гмикнув:

— Атмосфера, як на мене, тут достатньо «дружня».

Лорині очі наповнилися сльозами, а всередині закипіла лють:

— Тобі що до того? — відрубала вона.

Фреді знизав плечима:

— Ти права. Це мене не стосується.

Він розвернувся, щоб іти:

— І дякую за каву, Фреде, — пробурмотів він.

— От лайно! — відповіла Лора собі під ніс.

Вона сьорбнула ще кави з кружки. Навіщо вона розповіла Саншайн про побачення?

Лора відчула приплив слини в роті. Вона знала, що не встигне до вбиральні, але варто хоча б спробувати. На півдорозі на паркетній підлозі її знудило. Вивернуло навспак. Вона стояла, змерзла і нікчемна, з ногами, заляпаними блювотою, досі стискаючи кружку кави й радіючи, що принаймні її вирвало не на перський килим.

За годину, прибравши безлад, іще двічі виблювавши, простоявши під душем десять хвилин і натягнувши якийсь одяг, Лора сиділа за кухонним столом, тримала чашку чаю, втупившись у шматочок тоста. Її побачення завершилося катастрофою. Від самої згадки про язик Ґрегема, який мляво обертався в її роті, немов напівздохлий слимак, Лору кидало в холодний піт. Ну, від цього і ще від двох пляшок шипучки. Як вона могла бути такою дурною? Дзвінок у двері повернув її від невеселих спогадів до реальності. Саншайн. «Будь ласка, тільки не сьогодні», — подумки благала Лора. Зараз почнуться безкінечні розпитування про вчорашній вечір, вона просто не витримає цього. Лора сховалася в коморі. Якщо на її дзвінок ніхто не відповість, Саншайн обійде будинок довкола, підійде до чорного входу. І побачить Лору за кухонним столом. Дівчина й далі дзвонила ввічливо, але наполегливо. Нарешті двері на кухню відчинились і увійшов Фредді.

47

Італійське сухе вино.