Тепер Саллі намагалася не розплакатися. Вона просто чекала, тісно обвивши коліна, зчепивши пальці, та промовила тремтячим голосом:

— Краще ви покличте їх, докторе Еш. Мене вони не слухаються.

— Гаразд, Саллі, — сказав він, торкаючись її руки. — Він знає, що у темряві…

Вона заплющила очі та занурилася в гіпноз в очікуванні його інструкцій.

— Коли я порахую до п’яти, всі ви увійдете в кімнату та візьмете участь у груповому сеансі терапії. Ми мусимо обговорити важливі питання, які вимагають обов’язкової присутності всіх. Говорячи «всі», я маю на увазі Деррі, Нолу, Беллу, Джинкс та, звісно, Саллі. До скількох, я сказав, що дорахую?

— До п’яти… — прошепотіла Саллі.

— Що ж, тоді гаразд. Один-два-три… чотири… п’ять… всі вийдіть на світло.

Саллі почула його і злякалася, очікуючи того, що відбудеться. Тоді я відчула, як щось мене виштовхнуло.

— Привіт, Роджере, — сказала я. — Давненько не бачилися. Між іншим, це я, Деррі.

Коли Саллі почула мій голос, їй перехопило подих, вона обвела поглядом по черзі всі дзеркала, щоб побачити, хто це. Єдине відображення, що відрізнялося від її самої, було крайнє зліва. Там, замість своїх карих очей та каштанового волосся, вона побачила блакитнооку блондинку з ясним поглядом, зверненим кудись убік.

— Привіт, Деррі, — сказав Роджер. — Що в тебе нового?

Я розповіла йому про вечір на іподромі з Тоддом та про реакцію Саллі, коли вона побачила себе-Беллу в теленовинах. Вона, звісно, нічого не знала про початок вечора, тому з цікавістю слухала, доки я говорила про Тодда.

— Проблема загострюється, — сказала я, — бо Тодд та Еліот обоє не мають наміру відступатися.

— Що ти маєш на увазі? — запитав Роджер.

— Тодд закоханий у Нолу, але він плутає мене з нею. Еліот божеволіє від Белли, але він освідчився Саллі.

— Хто більше подобається особисто тобі, Деррі?

— Мені? Жоден, — сказала я, заглядаючи йому в вічі.

Я сподівалася, Роджер побачить, що він єдиний, хто мені небайдужий.

— Що ж, — сказав він, — потрібно буде наглядати за ними. Але не варто приймати жодних рішень до повного злиття. Вирішувати повинна цілісна Саллі.

— Що ж, сподіваюся вона зробить правильний вибір, — сказала я.

— Я мушу знати ще щось, Деррі?

Я задумалася на хвилину, а тоді пригадала той поштовх, перед тим, як я вийшла.

— Добре, що ти згадав, — сказала вона, — бо є дещо. У мене почало з’являтися дивне відчуття, ніби за мною хтось спостерігає. Інколи я чую незнайомий голос, хоча навколо нікого немає. Він зупинив Саллі, коли вона збиралася різати собі вени після того, як побачила себе в ролі Белли. Зазвичай, я б мала злякатися, але відчуваю, що це щось хороше чи хтось, хто турбується про нас.

Роджер кивнув.

— Я очікував чогось такого. Це трапляється з більшістю людей із множинною особистістю. Якщо воно говорить позитивні речі, варто слухати. Та я б хотів, щоб ти тримала мене в курсі справи.

Я кивнула.

— «Слідопитка» візьметься за справу. — Я захихотіла. — Вибач, не могла стриматися.

Роджер усміхнувся, а я втішилася, що його не образив мій жартик.

– Є ще дещо, що ти можеш зробити, Деррі.

— Кажи.

— Мені потрібна твоя допомога, щоб ця групова терапія спрацювала. Можеш попросити інших вийти та приєднатися до нас?

— Я спробую, Роджере. Є конкретна особа, яка має бути наступною?

— Вибирай сама.

Я подумала і вирішила, що Белла буде найкращим варіантом. Вона завжди прагнула вирватися, і ніколи не була проти публіки. Я сказала їй, що Роджер хоче побачити всіх нас разом. Вона засміялась і сказала, що й сама не проти.

Раптом Саллі побачила, як її обличчя в дзеркалі змінюється на обличчя рудої жінки з накладними віями, густим сценічним макіяжем та надутими губками, що окреслені яскраво-червоною помадою. Яке відображення, подумала я, було правдивим? Те, що Саллі бачила зараз, чи в теленовинах?

— Йой! — гукнула Белла, сексуально вигинаючись. — У мене в голові паморочиться. Мене ніби розкручують під яскравим світлом.

Саллі здавалася такою наляканою, що я подумала, вона зараз знепритомніє.

— Дозвольте вас познайомити, — сказала я. — Саллі, це Белла.

— Як у тебе справи? — спитала Саллі.

— Справи чудово, коли ти не штовхаєш мене зі сцени.

Саллі спохмурніла, не розуміючи, про що вона говорить.

— Белла займається шоу-бізнесом, — пояснила я. — Це її ти побачила по телевізору тієї ночі в ролі Бетті Вінз на іподромі.

Саллі похитала головою.

— Я бачила не її. Я бачила себе. Як це можливо?

Тоді до мене й дійшло, що вона має рацію. Я також це пам’ятала. Коли я бачила її особисто — як зараз — то було обличчя Белли, але у новинах показували Саллі.

— Щоб це зрозуміти, багато розуму не треба, — пролунав голос із третього дзеркала, зліва від Белли, просто навпроти крісла, на якому сиділа Саллі.

Саллі побачила там нове обличчя. Високі вилиці, оливкова шкіра та довге пряме чорне волосся до талії, що робило її схожою на індіанку.

— Залиш це Нолі, — сказала я. — Її мозок має відповіді на всі запитання.

— Це дуже просто, якщо ти хоч щось тямиш у психології.

Вона глянула на Роджера, але він тільки усміхнувся і нічого не відповів.

— Коли Саллі нас бачить, — сказала Нола, — вона проектує образи зі своєї підсвідомості. Те, що вона побачила на телеекрані, — записана картинка, яка не стосується її уяви.

Белла почала скиглити.

— Тобто ти хочеш сказати, що жодна з нас насправді не виглядає так, як ми себе бачимо? Що ми всі виглядаємо точнісінько, як вона?

— Саме так, — сказала Нола.

— Не можу повірити, — не вгавала Белла. — Я сама знаю, як виглядає моє власне обличчя.

Нола подивилася на Роджера, очікуючи підтримки.

— А що ти скажеш, Роджере? Не думаєш, що тобі варто прояснити ситуацію для них?

— Все проходить чудово, — сказав Роджер. — Як психіатру в це групове обговорення мені краще не надто втручатися.

— Я дещо хотіла запитати у тебе ще відколи взагалі почула про цю ідею з груповою терапією. Більшість психоаналітиків-фройдистів таку ідею не підтримали б, чи не так? Я маю на увазі, що вони зазвичай використовують кушетку, за якою аналітик сидить позаду, а пацієнт будує спонтанні асоціації та перегрібає весь підсвідомий матеріал, правильно?

— Правильно, — сказав він, усміхаючись, — але я не психоаналітик і не фройдист. Хоча й вірю в багато речей, яких навчав Фройд та приймаю багато його ідей, як-от, несвідоме витіснення та деякі матеріали щодо тлумачення сновидінь, але я застосовую деякі принципи інших учених: недирективну терапію, психодраму, концепти і методи гіпнотерапії та групової терапії.

– Іншими словами, ти еклектик, — сказала Нола.

— Так, думаю, мене можна так назвати.

Нола відчувала себе впевненою. Вона була на межі того, щоб вразити його своїм наступним ходом.

— Тоді, думаю, тобі варто підсунути крісло та приєднатися до кола, — сказала вона. — Якщо ми ділимося з тобою своїми проблемами, нам варто більше про тебе знати.

Він похитав головою.

— Не думаю, що це розумно, на цій стадії мені…

— Я вважаю, що Нола має рацію, — сказала Белла. — Якщо ми тобі все розповідатимемо, то ти не повинен від нас ховатися.

— Це ваш сеанс, — наполягав він. — Мені не варто втручатися. — Він глянув на Саллі, просячи допомоги, але та втупилася в підлогу. — Будь ласка, Саллі, продовжуйте обговорення, — сказав він.

— Я… я думаю, доктор Еш має рацію, — сказала вона. — Він лікар, і знає, як буде краще.

— Двоє проти однієї, — сказала Нола. — А що думає Деррі?

Роджер підвівся та почав міряти кроками кімнату.

— Це неймовірно! — гукнув він. — Я ще ніколи такого не чув. Тут питання не в тому, як ви проголосуєте. Психіатр просто не втручається в терапію зі своїми проблемами.

— Що ж, тоді, — сказала Нола, — є один метод, який, на мою думку, тобі варто додати до свого арсеналу.

Він звів брови.

— Який же?