— Відмолив своє святий Іван. Стільки літ і нас оберігав своїми молитвами, — гірко мовила баба, коли поверталися додому, — хто ж тепер спокутуватиме наші гріхи?

— Адже «…І прийде час, коли у цьому зболеному краї скоріше гора з горою зійдеться, аніж людина з людиною зустрінеться…», — додав свого і я.

— А хто це тобі сказав?

— Просто прийшло само по собі в голову.

— Просто так нічого з нічого не буває, — прорекла повчально баба. — Але такого ніколи не станеться, бо Господь сотворив людину не для знищення, а для життя. І коли їй буде грозити погибель, завжди найдеться святий Іван, — і тут же підкреслено додала: — Наш святий Іван!

Задня обкладинка

Ця книга і її автор мають з’явитись і в Києві, інакше ніколи не буде сенсу говорити про національний культурний простір. Дмитро Кешеля був «інакшим» геніальним автором за часів СРСР, і вже після незалежності його, як і ще кількох письменників, знову занесли до «інакших» і не помічали в Києві.

Прийшла пора заново відкрити Дмитра Кешелю.