• Чи достатньо часу я приділяю родині?

• Хто з моїх рідних потребує особливої турботи й опіки?

• Як підтримувати стосунки з усіма родичами? тощо.

Сфера № 8 – це відпочинок

Сюди входять, наприклад: відпочинок, вільний час, розслаблення (розвантаження), хобі та ін.

Для визначення своїх цілей у цій сфері поставте собі такі запитання:

• Чи варто мені більше уваги приділяти собі й своєму відпочинку?

• Як спланувати сімейний відпочинок?

• Як знаходити час на захоплення, хобі? тощо.

Я наполягаю на тому, щоб ви продумали всі сфери свого життя, бо всі вони взаємопов’язані: проблеми на роботі привносять проблеми в сімейне життя, здоров’я, фінанси та ін. Ось чому цей крок такий важливий.

Отже, тепер у вас повинен вийти величезний список. Тепер нам є, з чим працювати. Прийшов час зменшувати цей список і зосередитися на тому, щоб всі обрані цілі відповідали системі S.M.A.R.T. і мотивували нас достатньо, аби бути втіленими в реальність.

Крок № 3: перевірка реальністю

Перед тим як ми перейдемо до перевірки реальністю, я хочу відзначити одну важливу річ. Аналізуючи написання цілей, пам’ятайте, що цей список – тимчасовий, а точніше, – строковий (тобто розрахований на певний строк). Не забувайте про цілі, які будуть реалізовані через кілька років, – просто викресліть їх зараз, але внесіть у наступний список. Особисто я не вірю в ретельне довгострокове планування – наше життя змінюється занадто швидко. Так, тримайте в голові свої бажання на кілька років уперед, але складайте детальні плани (і ставте детальні цілі) на найближчі рік-півтора. А потім – повторіть процес для того, щоб будь-яка мета (навіть із найвіддаленішого майбутнього) із часом стала реальністю.

Безумовно, є деякі цілі (наприклад, забезпечення старості), про які варто задуматися якомога раніше. Що ж, задумайтеся – і прийміть рішення: які дії сьогодні допоможуть вам досягти цієї мети в майбутньому. Ось тільки що придумав прислів’я: «Думай – на довго, плануй – на коротко». Кострубато, звичайно, але думку передає.

Я хочу, щоб зараз ви взяли свій список і поставили собі п’ять запитань. Тримаючи в голові свої основоположні цінності, відповідайте на ці запитання і викреслюйте зі списку «невідповідні» пункти.

Запитання 1: досягнення цієї мети піде на благо тільки мені?

Я сподіваюся, що ви живете не тільки для себе. Для вас важливі ваша дружина або чоловік, ваші діти, близькі люди, друзі, колеги. Якщо якась із цілей принесе добро тільки вам, – існує велика ймовірність того, що вона зачепить чи обмежить права й свободу дорогих вам людей і, відповідно, дестабілізує все ваше життя.

Запитання 2: Чи ваша це мета?

Занадто багато людей обіймають сьогодні посади не тому, що ця кар’єра близька їм, а тому, що батьки хотіли, аби їхня дитина стала фахівцем у певній професії. «Твій дід був лікарем, я лікар і ти, синку, будеш лікарем», – кажуть дитині, що любить малювати. Фарби закинули й замінили анатомічними атласами. Батьки змушують зробити неприємний вибір, дитина мучиться, пацієнти в небезпеці… І кому від цього добре?

Будь-яка мета у вашому списку має бути саме вашою, тим, чого хочете саме ви, а не задоволенням вимог когось іншого. Безумовно, немає нічого поганого в тому, щоб думати про свою сім’ю. Але якщо ви робите щось тому, що відчуваєте тиск, ви будете ненавидіти і процес досягнення мети, і його результати.

Це ваше життя.

І ви повинні концентруватися на тому, чого ви хочете досягти, а не на тому, чого від вас очікують або вимагають інші.

Запитання 3: Чи готові ви до цього, Чи достатньо у вас досвіду?

Можливо, реалізація вашої мети вимагатиме отримання додаткової освіти. Можливо, вам буде потрібно приділити час розвитку якихось навичок. Якщо це так, а часу, бажання чи можливостей для цього немає – швидше за все, цю мету поки що краще відкласти до більш відповідного моменту.

Запитання 4: Чи підтримають мене справді близькі мені люди?

Це дуже складне запитання, бо вам доведеться вирішити, чия думка для вас важливіша за будь-що в житті. Занадто часто найближчі нам люди, на жаль, найсильніше заважають нам у досягненні наших цілей, тому що в них у житті цілей немає, і вони заздрять. Або хочуть, щоб ви досягали їхніх, а не своїх цілей. Прислухайтеся до порад, користуйтеся підтримкою, але дотримуйтесь обраного курсу, тільки якщо це по-справжньому для вас важливо.

І запитання 5: Чи справді я хочу щось зробити заради досягнення цієї мети?

Ви маєте поставити собі запитання, чи справді ви хочете цього. Можливо, щось зі списку – це так, фантазія, яку можна втілити в життя пізніше. А зараз у вас є справи набагато більш термінові й важливі. Викресліть таку мету, але не забувайте про неї – просто відкладіть її на потім.

Якщо з якогось пункту із вашого списку ви відповіли «ні» хоча б на одне із запитань – викреслюйте його. Так, швидше за все, початковий «божевільний» перелік дуже швидко «схудне». Дуже добре! Але ми ще не закінчили роботу зі списком.

Крок № 4: гарантія зобов’язань

Ось ще шість запитань, які ви повинні собі поставити. Вони допоможуть вам переконатися в тому, що конкретний елемент списку – насправді те, на чому ви готові сконцентруватися. Пам’ятайте, якщо він не надто важливий, краще приберіть його зі списку, відкладіть на потім.

1. Чи готовий я чимось жертвувати заради досягнення цієї мети?

Досягнення будь-якої серйозної мети вимагає жертв. Ви готові пожертвувати деякими звичками, думками, часом? Якщо так – залишаємо таку мету в списку!

2. Чи буде ця мета мотивувати мене й вести вперед?

Будь-яка мета повинна вести вас до вдосконалення, забезпечувати прогрес, а не регрес. Окрім того, вона має спонукати вас до цього руху, надихати. Які з пунктів не відповідають цим характеристикам?

3. Чи є у мене на це час?

Це запитання досить просте: чи зможу я взяти на себе тимчасові зобов’язання реалізовувати цю мету, і чи не вплине це на решту мого життя? Навряд чи варто організовувати рок-групу, якщо ви через роботу і так тижнями не бачите своїх дітей. Краще пограйтеся в рок-музикантів з ними.

4. Чи готовий я докладати до цього постійних зусиль, можливо, навіть щодня, щоб ця мета стала реальністю?

Не хочу набридати вам, але знову скажу: досягнення цілей вимагає наполегливої праці. Не варто думати, що достатньо записати мету, і вона збудеться! Упевнений, що ви так і не думаєте. Але будьте готові до того, що щодня день вам доведеться докладати додаткових зусиль для того, щоб зробити неможливе можливим.

5. Чи бачу я, як ця мета стає реальністю, чи можу я уявити собі її втілення?

Якщо ні – краще поки що прибрати цю мету зі списку. І річ не у відсутності фантазії. Просто, якщо ви не бачите себе випускником програми МВА, – ви поки що не готові. І це абсолютно нормально. Навіщо поспішати? У вас все життя попереду. Головне – не використовувати це як відмовку, думаючи, що щось для вас неможливо. Можливо все – просто всьому має бути свій час!

6. Чи готовий я змінитися заради досягнення цієї мети?

Чи зміниться щось у моєму житті, хоч чого б це вимагало, щоб ця мета стала реальністю? Якщо ні – прибираємо зі списку. Зміни – це теж своєрідна жертва. І ви повинні бути готові до неї.

Наостанок хочу озвучити важливий коментар до запитань 4 і 5. Не поспішайте відповідати на них – подумайте, порадьтеся з близькими, запитайте думки вашої другої половини, колег чи керівника. Але будьте уважні – вам потрібне не їхнє схвалення чи підтвердження, а практична порада про те, скільки часу й зусиль ви, на їхній погляд, зможете докласти до досягнення кожної з цілей. Не бійтеся негативних зауважень – постарайтеся оцінити, наскільки вони адекватні й щирі. Просто іноді погляд збоку дуже допомагає знайти необхідний баланс між бажаннями та можливостями.