Я… хотіла, власне… тебе спитати… чи тобі до мислі були дари на поминках у нас по Гекторові?…

Долон

(трохи здивовано)

Так, я дуже вдячен за ласку та за шану.

Кассандра

Чом же ти… не взяв тепер того щита з собою?

Долон

А нащо був би щит?… Чи ти на здогад, пророчице?

Кассандра

(злякано)

Ні, ні, Долоне, ні!

Долон

(замислений)

Се правда, я піду в непевну путь… та тільки щит розвідачу завада… Я ж мушу крадькома зайти у табор ахейський, поночі усе розвідать, підслухати наради й повернутись теж крадькома.

Поліксена

Прости, воно не личить до справ громадських дівчині втручатись,- але спитаю, нащо молодого тебе старійші на таке обрали?

Долон

Бо молодий ходу звиннішу має, ступає легше

(сміється)

і втікає швидше!

Кассандра

(впівголоса, до себе)

Як можна ще втекти!

Долон

Що ти сказала?

Кассандра мовчить.

Я знаю, я на те не заслужив, щоб ти слова на мене витрачала… а тільки я хотів… Ні, я не вартий… Вітаю вас, царівни…

(Похиливши голову, налагоджується йти).

Кассандра

Постривай! Що ти хотів?

Долон

Спитати…

Кассандра

А, спитати! Ні, не питай, я не люблю питання.

Долон

То я таки піду…

Кассандра

Питай, питай, я відповім.

Долон

Пророчице, скажи, чи я верну живий з моєї справи?

Кассандра

Чого ти, власне, в мене се питаєш? Питай в Гелена, та чи мало ж е у нас у Трої віщунів?

Долон

Вже пізно шукати їх тепер.

Кассандра

Та що ж тобі з мого пророкування. Про Кассандру лихая слава в Трої. Хто їй вірить? Ніхто з людей.

Долон

Не знаю сам чому, але мені бажалось би почути на се відповідь, власне, від Кассандри.

Кассандра

Ти б їй повірив?

Долон

Може б, і повірив.

Кассандра

(гірко)

Та тільки «може»?

Долон

Я вразив тебе?

Кассандра

О, ні, я звикла, що мені не вірять!

Долон

А все ж пророкування вислухають.

Кассандра

На жаль!

Долон

Я прагну вислухать його!

Кассандра

А якби часом я тобі сказала - я не кажу, се тільки так, наприклад, - щоб ти не йшов тепер на ті розвідки? Чи ти б послухав?

Долон

Ні, скажу по правді, не міг би я послухати тебе, хоч би ти смерть видиму віщувала, бо нечестю було б зректися потай того, що сам же я вхвалив прилюдно, на що пристав незмушений, по волі.

Кассандра

То нащо знати, що тебе спіткає?

Долон

Так, я люблю дивитись долі в вічі.

Кассандра

О, ні, Долоне, ти того не любиш, ніколи не любив, даремне кажеш! Ти ще дитина для таких очей!

Долон

Дитина? Я, царівно, повнолітній, до ради вхожий і до війська здатний, я не хлоп'я давно.