(Виймає з-за пояса золотий гребінець і маленьке кругле свічадо).

Ось маєш гребінець.

(Подає гребінець Кассандрі, тая бере слухняно, починає розв'язувати стрічки, виймати квітки з волосся. Поліксена дивиться в свічадо).

Кассандра

(шепоче)

Яка хороша моя сестричка! Заздрісні боги собі найкраще в жертву вибирають. О, краще б я тепер мечем жертовним життя її перетяла, от зараз, поки вона ще горя не зазнала!

Поліксена

(бачить в свічаді очі Кассандри)

Кассандро, я боюсь твоїх очей! Чого так дивишся? Що ти шепочеш?

Кассандра

Нічого, ні, нічого. Ти казала, що хвора я. Так, може, се і правда, я, певне, хвора, не вважай на мене… Згадала я про нашого Троїла, до тебе він такий подібний був… а надто як лежав мечем пробитий… спокійний, тихий, гарний… Поліксене, ти вже забула, чий то був той меч у грудях брата нашого Троїла?

Поліксена

Кассандро, нащо спогадами труїш? На те війна.

Кассандра

Ох, так, на те війна: убити брата, потім заручити сестру за себе…

Поліксена

Брат давно убитий, і я його зовсім не пам'ятаю, та й Ахіллес тоді зовсім не знав, кого він убивав.

Кассандра

Та ми те знаєм. І, певне, Ахіллес того не знав, що в той же час, як він шукав послів, щоб їх послати у свати до тебе, твій брат, наш Гектор, саме раду радив, щоб запалити кораблі ахейські. В той час, як ти оці квітки з гранати у кучері вплітала, Гектор наш думливу голову шоломом зброїв.

Поліксена

Так що? Він мірмідонців не зачепить, то й Ахіллесові про те байдуже, як і мені.

Андромаха

(вбігає)

Чи ви те чули, сестри? Мій Гектор, кажуть, заколов Патрокла. Се ж Ахіллес Патрокла мав за друга найпершого…

Кассандра

Ой, горе! кров і помста! Оце твій шлюб, нещасна Поліксене!

(Бере з-за тринога ножиці і обрізує коси Поліксені).

Поліксена

Ой!

Кассандра

Поліксено, де жалобні шати?

Андромаха

Безумна, що ти робиш?

Кассандра

(в пророчому нестямі)

Андромахо, сестра по братові жалобу носить, вдова по мужеві бере ще глибшу, а сирота загине в сповитку!

Андромаха

Зловіснице, бодай ти заніміла!

Поліксена

Чом ти мені одразу не сказала, що горе близько? Може б, я могла затримать Гектора…

Кассандра

Ох, Поліксено, я завжди чую горе, бачу горе, а показать не вмію. Я не можу сказати: тут воно або он там. Я тільки знаю, що воно вже є і що його ніхто вже не одверне, ніхто, ніхто. Ох, якби тільки можна, то я б сама те горе одвернула!

Поліксене

Та й одвернула б, якби ти сьогодні сказала Гектору: не йди на бій.

Андромаха

Вже ж ти це знала, - чом же не сказала?

Кассандра

Хоч би й сказала, - хто б мені повірив?

Андромаха

Та як же й вірити, коли ти завжди не в пору й недоладно пророкуєш?

Поліксена

Віщуєш горе завжди, а чому й від кого прийде горе, не говориш.

Кассандра

Бо я того не знаю, Поліксено.

Андромаха

То як ми можем вірити словам?

Кассандра

То не слова, я все те бачу, сестри, що говорю. Я бачу: Троя гине.

Андромаха

Чому? Від кого? Хто її зруйнує? Атріди? Ахіллес?

Кассандра

Не знаю, сестри. Я бачу тільки: Троя погибає, і шлюб дочки Пріама з Ахіллесом, червоним від крові троянських мужів, ганебний шлюб не врятував би Трої. Живі вино готують на весілля, мерці волають: «Крові дайте, крові!» …Ох, скільки крові чорної я бачу! І батько наш коліна обіймає катам своїх дітей… Я чую крик… ридає, плаче, скиглить, виє, виє… То наша мати!… Я пізнала голос!…