Ономай

Я бачу, ти, царівно, мудра! «Хвала і дяка» - от і вся заплата. Та се я дам якому злидареві від свого столу м'яса, то й почую хвали і дяки досить.

Кассандра

Чи ти бачив, як оборонця визволені славлять?

Ономай

Не раз, не два! Скажу тобі, царівно, що переможця і не так ще славлять подолані. Я й те і друге знаю - ціна обом однакова, бо все то безсилля силу славить. Але силу віддати за таке - збожеволіти! Я не безумний. Голову нести, губити військо, щоб «хвалу і дяку» сказав хтось по-троянськи? Я се дома почую по-лідійськи від жіноцтва, як військо приведу назад без бою.

Мовчання.

Так що ж, царівно?

(Налагоджується йти).

Кассандра мовчить, але, видимо, бореться з собою.

Ономай бариться, завваживши се.

Деїфоб

(увіходить. Завваживши нерішучі постави обох, проникливо і грізно дивиться на Кассандру)

Згода, сестро?

Кассандра

Згода!

Ономай

По щирості?

Кассандра

Як голову нести, губити військо ти готов за теє, щоб я сказала: «Сі уста твої, ся постать, сії очі»,- добре, згода. Коли твій люд готов своїх жінок лишити вдовами, аби цареві здобути наречену - добре, згода. По щирості кажу!

Ономай

Чудна у тебе, Кассандро, щирість. Ну, та годі змагатися словами, час іти, щоб заслужити ділом нагороду.

Кассандра

Які діла, така і нагорода! Прощай же, Ономаю!

Ономай

Будь здорова.

Ономай і Деїфоб виходять. Знадвору чутно глухий лемент великої юрби.

Поліксене

(вбігає)

Кассандро, пробі, що ти наробила?

Кассандра

Я мусила, сестрице, дати слово.

Поліксена

Так ти дала? Так, значить, то неправда?

Кассандра

(холодно)

Ти, Поліксене, чиниш, мов безумна; не знаєш, за що і кориш і хвалиш.

Поліксена

Хвалю за те, що ти вволила волю і батька, й брата, і всії родини.

Кассандра

То, значить, і твою?

Поліксена

Та що ж, сестричко, видима смерть страшна.

Кассандра

А для рятунку не варто жалувать хоч і сестри?

Поліксена

Але ж тобі там буде добре, люба, царицею у Лідії багатій, її ж недарма золотою звуть.

Кассандра

На золото Кассандра не жадібна, і з неї досить однії обручки.

(Дивиться на Долонову обручку на своїй правиці).

Поліксена

(пестить її)

Сестриченько, я знаю, як се тяжко забути милого, та нащо ж мертвим щось інше, крім волосся, сліз і жертви? Долонові ти справиш гекатомбу, як богові, бо Лідія багатша від Трої, там царицею ти будеш.

Кассандра

За нелюбом?

Поліксена

Та що робити, сестро? Чи то ж багато є таких, що йдуть по волі й по любові? Се вже доля така жіноча слухати не серця, а волі рідних - добре ще, ян рідних, а то ж не раз і переможець гордий примусить бранку за дружину стати. Он Деїфобова Антея йшла за нього по неволі, а протеє тепер вона йому дружина вірна і дітям ніжна мати.

Кассандра

Поліксене, а якби знов посватали тебе після Пеліда за якого-небудь?

Поліксена

Та що ж… я знаю, другого не буде такого, як Пелід, але ж мені довіку дівувати не годиться, і я пішла б, якби хто був до пари, як не дружину, то діток любила б, як не кохання, то хоч господарність, покірливість і вірність принесла б дружині в посаг.