ПІСНЯ ОДИНАДЦЯТА
ДУМА ПЕРВАІ Шумить-гуде наш град первопрестольний, Свята руїна Русі і Москви, Принада Польщі, старець богомольний Заможної Волині і Литви, Гіркий п'яниця, гайдамака вольний, Чудовищна мара без голови, Завзяття дикого нечиста сила, Що пишний край руїною зробила. ІІ Шумить-гуде, мов Дніпрові пороги… [109] Вигукують чубаті козаки, Буяючи, мов тури круторогі, Варязькі княженецькії бики. Танцюють по майданах босоногі, Закладують останні кажанки. І похваляються пожакувати Крамні комори, і шинки, й палати. ІІІ «Ні, не жакуймо ні міщан заможних, Ні підступних вірмен і жидови, Ні господарства по панах вельможних, Що набираються ума в ляхви. Зоставмо се про гайдамак безбожних, Що плодяться між темної мужви: Нас кличе Конашевич воювати Татар і турків разом пліндрувати». IV Так осавули по шинках гукають, Що Сагайдашний скрізь порозсилав, П'яниць дурне завзяттє зупиняють, Мов гребля навесні широкий став… «Шкода! - п'яниці згорда промовляють. - Він торбу золота ченцям оддав: Нехай же каптурі з ним козакують, А козаки без грошей не воюють. V Тепер Бородовка [110] вже гетьманує: Бо вивіз в Борщагівку [111] сто бочок Горілки доброї і всіх частує, Хто про сей бенкет має корячок. І зброю, кажуть, про таких готує, Що пропились в шинках до сорочок. Його грошима наділив Брольницький, Посел і старший ранця королівський. VI Сей не патякає про гайдамацтво Та про безбожних, п'яних мужиків, А затяга голоту у козацтво, Щоб добре перебрати всіх панків: Бо позаводили, мов та ляхва, пахарство, Понастявляли всюди вітряків, Нас, козаків, руїнниками лають В свої о с а д и й в о л і не приймають». VII Тогді рекли їм осавули: «Необачні! Забули, хто водив вас під Синоп, І чим здававсь вам лицар Сагайдашний, Як шарпали ви Кафу й Трапезонт. До нього й значний купивсь і незначний: Великий, пишний, славний хороводі З ним і в Москві ви здобичі набрали: На осяйну його звізду вповали». - VIII «Оце ж на ту звізду вповає й шляхта, - Відказували гучно козаки, - Зробила з нього не суддю, а ката, Щоб ї й ми зоставляли кадуки. У козака стоїть невкрита хата, А в панства по шляхах нові шинки, І бідолаха тре в них голу спину, Не дбаючи про жінку й про дитину. IX Були зібрались наші на Вільшанці Подякувати гарно всім ляхам, Що й сала в козака чортма в ковганці, А панський скот ганяють по шляхам У Венгри, в Шльонське [112] жидова-поганці І живляться з панами пополам Од німців грішми, винами ситними, Коріннєм і товарами крамними. Х Хотілось, не вдалось. По-лядськи грався З козацтвом ваш вельможний пан гетьман: Він поти прав од панства допевнявся, Поки набив дукатами гаман. Тоді з ляхвою під Москву загнався, [113] Мов з яничарами татарський хан, І чим на лупах добре поживився, Тим од гріхів у Лаврі відкупився. XI Тепер святий: нехай же йде до неба. Ми будемо й без нього воювать. Нам грішного, як ми, гетьмана треба, Щоб з ним і в пеклі разом бідувать»… - «І вам Бородовка, той недотепа, Що вміє тільки жида обідрать, Тепер любіший став, ніж Сагайдашний? О роде темний! Роде необачний!» XII Так осавули козакам казали І словом докоряли їм гірким: «Давно б уже ляхи вас осідлали, Коли б не Конаша премудрий син. Не раз його й до короля ви слали, Щоб лагодив те розумом своїм, Чого накоїте було міщанам, Осадчим, дідичам і всяким станам. вернуться109
- Дніпрові пороги - виходи гранітів, гнейсів та інших порід українського кристалічного щита між містами Дніпропетровськом і Запоріжжям. Свого часу було дев'ять порогів: Кодацький, Сурський, Лоханський, Дзвонецький, Ненаситець (Ревучий), Вовницький, Будило, Лишній і Вільний. У Дніпровських плавнях нижче порогів на початку XVI ст. виникла Запорозька Січ.
вернуться110
- Бородавка (Бородовка, Неродич) Яків (?-1621) - гетьман запорізького козацтва, обраний наприкінці 1619 р. виписними і нереєстровими козаками. В 1620 р. Бородавку було позбавлено гетьманства, а гетьманом став П. Сагайдачний. В 1621 р. командував сорокатисячннм козацьким військом під час Хотинської війни. Закутого в кайдани Бородавку невдовзі було страчено під Хотином. У літописах зазначено, що це була кара за напади на панські маєтки.
вернуться111
- Борщагівка - тепер село Погребищенського району Вінницької області, розташоване на притоці р. Росі р. Оріховатці.
вернуться112
- Шльонськ - Сілезія. Історична слов'янська область у верхній та середній течії р. Одри (Одер). З 1526 р. переважну частину Сілезії захопила Австрія, після 1740-1748 pp.- Пруссія. Тепер частина Сілезії належить Польщі, частина Чехо-Словаччині.
вернуться113
- Йдеться про похід запорозьких козаків під проводом П. Сагайдачного і польської армії королевича Владислава в Росію (1618 р.).