XXVI «Не діжде плід Агари навісної, - [86] Загомоніли бороди-лопати, - Коснутись віри нашої святої! Заступить нас чудовна Божа Мати. Вона й од хижого Менгли-Гірея [87] Серед мощей нетлінних притаїлась І знов на вопль юроди Досифея [88] У шаті новокованій явилась, І Лавра знов її дивами збагатилась». -
XXVII «Так, так! - рече понуро Оборницький Серед ченців, мов у густому гаї, І запиває жаль свій єзуїтський На схизматицьку віру [89] і звичаї. - Но, чуда іще, бачте, рід лукавий, Прелюбодійіний рід, гласить Писание: Тим нас Господь задля своєї слави Підводить часто і під іспитаннє… Тут от яке зайшло між нас питання:
XXVIII Чи мислите сидіти все за муром, Покіль Осман з потугами надійде, Розправиться по-свійськи із джавуром І потоптом по Україні пійде: Чи нашим робом против азіата, Прийнявши міч і щит святої віри, Ще за Дністром стрічати супостата, Хрестом йому загородити двері І внівець обернуть усі його химери?
XXIX Бо знайте, що на вас Осман прямує, Не в Польщу йде, а в вашу Україну, І, як Подільський Кам'янець зруйнує, Тогді йому нігде не буде впину. Тим скликать мусите ви все козацтво: Нехай воно здобичну путь покине, Нехай покине хиже гайдамацтво І до Дністра всіма полками двине: Бо зникне так, як дим, як іскра, в полі згине». -
XXX «Не наше діло козаків скликати: Рої козацькі широко літають. Як в табори їх та в коші збирати, Про се громадські тільки мужі знають. Нас призвано на те, щоб молитвами Пречисту да святих угонобляти, Щоб не давать нечистому гріхами, Мов повіддю, всі душі заливати І в морі огнянім навіки потопляти».
XXXI Так, скинувшись по слову, чесна браття Понурилась у мед благочестиво. Цураючись латинською завзяття, На єзуїта інші позирали скрива. «Гаразд говориш, ксьондзе пане-брате, А в серці в тебе препогана думка! - Чернецтво стиха мимрить волохате І випиває все до каплі з кубка. - Ні, не знайти тобі між нами недоумка!
XXXII Ти - полом'є, ми - дим: нас не підпалиш; Не підойти з тобою нам під пару.
Ти на землі себе між людьми славиш, Ми линемо на небеса, за хмару». Озветься знов голяк до бородатих: «Панове! Час настав страшний, великий: На нас ідуть потужно азіяти, Що доповняють кров'ю море й ріки І хилять, мов траву, під себе всі язики». -
XXXIII «Се не лякає нас. Не раз ми вже стояли, Як смоква та Іонина в пустині. [90] До кореня нас бурі сокрушали, Живими нас ховали в домовині, Но ризою Успеніє своєю Монастирище наше прикривало, Хранило нас чудовно під землею, Мов Лазаря із гробу викликало, [91] І паки туком стад і медом насищало». -
XXXIV «Коли б не страшно вам, мої панове, Як одинока смоквина в пустині, Як воїнство воістину Христове, Стояти серед бурі на Вкраїні: Дак спогадайте князя Костянтина, [92] Що пам'ять по собі святу зоставив, Що побивав татар і москвитина, Міцну границю від Москви поставив І тридцять три бої побідами прославив.
XXXV Сей Костянтин, хоробрий князь Острозький, Із руськими охочими полками, Воістину був предок запорозький, Хоч і не звав їх спроста козаками. Ще й сотні літ нема, як ви вітали Його тріумфом за поход татарський, Як у Великій церкві воздвигали Йому преславний пам'ятник лицарський; З усіх вождів се був найбільший вождь козацький.
XXXVI Придивимся ж, панове, оком пильним, Як на войні він з Руссю обертався, І що робило дух його всесильним, І через що він дивом світу стався. Memoria всіх saeculorum princeps Dignissimus, [93] ходив він у походи Так, як з незазнаних времен привикли Чинити в християнстві всі народи І як чинитимуть у всі грядущі роди. вернуться
86
- У Ветхому Заповіті єгиптянка, рабиня Сари і наложниця Авраама. Бездітна Сара відповідно до тодішніх звичаїв пропонує, щоб її чоловік «увійшов» до Агари з тим, щоб усиновити майбутню дитину. Після суперечок з Сарою Агара втікає. Згодом у неї народжується войовничий син Ізмаїл.
вернуться
87
- Менгли-Гірей (Менгли-Герай; ?-1515) - кримський хан (1468-1515) - з династй Гіреїв. За його правління Кримське ханство вело війни з Великою ордою, Польщею, Литвою, брало участь у війні Туреччини проти Молдавії. Під кінець життя Менгли-Гірея його сини здійснили кілька походів на Росію. В 1482 р. орда напала на Україну, захопила і зруйнувала Київ.
вернуться
88
- Мається на увазі самаритянський претендент на сан месії, який виступив по смерті Христа. Широко застосовував місячну символіку: 30 його вибраних учнів представляли дні місяця, а Олена - фінікійська блудниця, за аналогією свого імені з іменем Селени, - сам місяць. Згодом маг Симон (Симон-волох) відібрав у Досифея і сан, і Олену.
вернуться
89
- Схизматицька віра - схизма: розкол у християнській церкві (тепер вживається термін «розділення церков») у 1054 р. на римсько-католицьку і православну. На Україні в XVI-XVІIІ ст. католики називали православних схизматами (схизматиками).
вернуться
90
- Іона - ветхозавітний пророк. Після виконання повторного наказу Бога Яхве іде в столицю Ассірїї Ніневію провістити її знищення (через 40 років). Жителі Ніневії розкаюються у своїх злочинах, і Бог їх прощає. Через те що його пророцтво не збулося, Іона просить у Бога смерті і йде в пустиню. Однак той змушує швидко вирости над головою пророка дерево, тінь якого радує Іона. Водночас Бог посилає черв'яка, який підточує дерево, і воно гине.
вернуться
91
- Лазар - житель Віфанії (біля Єрусалима), брат Марії і Марфи, які колись пригостили Христа. Його воскресив Христос на четвертий день після поховання.
вернуться
92
- Острозький Костянтин Іванович (бл. 1460-1530) - брацлавський і вінницький староста, великий гетьман литовський. Вславився як полководець. Воював проти татар і Росії. Похований, як зазначає П. Куліш, в Успенській церкві Києво-Печерської лаври.
вернуться
93
- Слова Кромера: "Princeps omnium saeculorum memoria dignissimus" (князь, найдостойніший пам'яті всіх віків.)
