IV Чабан добутків папських Оборницький, Гладенький, чисто голений, блискучий, Ізвивстий отаман єзуїтський, Під язиком ховає яд гадючий І крадеться до сонної отари У загородь, у Лавру чудотворну, Де наші предки сотні літ куняли Під гук ірмосів, кондаків, трезвону, Знайшовши в них собі від пекла оборону.
V Тихенько крадеться отаман єзуїтський, Мов чоботом проміж яєць ступає, Дарма, що з ним вельможний пан Брольницький [76] Як півень, вгору носа задирає, Як хижий раріг, зиркає очима, Сап'янцями скрипить, в підкови креше, Пишається широкими плечима, Перснями бороду-лопату чеше І про свій древній рід за кожним словом бреше.
VI І риба немала сей пан Брольницький: За ним шляхетний почет виступає Він, каштелян і райця королівський, Послом ченцям себе тут об'являє. Ведуть посла в трапезу і медами, Ще з Туровських пивниць, гостей шанують [77] Бо, хоть Потія вигнали киями, [78] А королеві все-таки голдують І хочуть знати, що від речника почують.
VII «Се, мабуть, Рутському, [79] так як Потію, Дає король чуже добро й надбаннє… Та є в нас чим його турнути в шию І низове купити отаманнє. Святі отці печорські та Успеннє, [80] Наш древній образ, темний, чудотворний, Не презрять нашого до них молення, Коли б ізнов на нас прийшов день чорний… Втікатимеш од нас, вужако ти проворний!»
VIII Так пошептом ченці ксьондза вітають, Що справді, мов той вуж, між ними в'ється… До нього повні кубки вихиляють. Він, мов сріблом дзвенить, сміється… «Се мій речник, - промовив пан Брольницький, - Бо я посольських прав не розумію. Я каштелян і райця королівський, Но раяти в обозі тільки вмію, А в справах потайних туманом туманію.
ІХ Хоч мій отець на Полоцькім владицтві Давно мені нагрів був місце тепле, Та ні, нехай в церковному дідицтві Кунцевич [81] в дзвони дзвонить, в било клепле; А я мечем волю собі дзвонити, Як славні пращури мої дзвонили, Що замок наш, Брольник Великий, Від Батия [82] над морем боронили І флот його з гармат розбили й потопили». -
Х «Оце ж то й горе, що місця в вас гріють На всі владицтва та й архімандритства І всобиці між Руссю й Руссю сіють По хижому наказу єзуїтства», - Так відказав послові Плетенецький, [83] Колись юркий маршалок повітовий, Тепер святий архімандрит Печорський, До бою за своє добро готовий, Як се показує й покій його столовий.
XI Скрізь по стінах Трапезної світлиці Під склепом старосвітської будівлі Пищалі семип'ядні, гаківниці, Луки, сагайдаки, шаблі висіли. Бо й Тур-архімандрит [84] ходив войною З козацтвом грошовим в Литву шукати Печорського надбання, і святою Підмогою Пречиста Божа Мати Дала йому добро своє в ляхів одняти.
XII А Плетенецький Єлисей потужно Успенія святого «хліб духовний» Хранив і боронив. Стояли дружно Ченці та козаки за чин церковний, За ту благочестиву древню віру,
Котра нічого більш не вимагає, Як пліндрувати всякого невіру І кожного, хто лишні гроші має, Та з єзуїтами й ляхами накладає.
XIII Поглядує на нього Оборницький З-за кубка срібного, мов лис хвостатий, Не знає, що сказати пан Брольницький, Посел, на розум дуже небагатий. «Вельможний пане мій архімандрите! - Озвавсь речник. - Не час про те гадати, Як нам «хліби духовні» поділити, і По правді «столиці» пороздавати І надбане з мирян добро попаювати.
XIVвернуться
76
- Оборницький - Під цим прізвищем в історії України відомий польський ксьондз, очевидець подій 20-х років XVII ст. на Україні. Під враженням маси озброєного «хлопства» гетьмана Бородавки і бурхливої атмосфери козацької ради, він писав: «Треба боятись, якби не дійшло до повстання, до селянської війни. Дуже вже вони розійшлися тут, побачивши себе в такім зборі й силі. […] Боронь, Боже, тутешніх католиків |панів] […] їм нікуди буде тікати… Все живе піднялося в козацтво» (Історія Української РСР).
вернуться
77
- Тур був козакуватий архімандрита Печерської лаври: не попустив її унітові-митрополитові Потієві.
вернуться
78
- Іпатій Потій (1541-1613)- уніатський митрополит (1600-1613), один із засновників греко-католицької (уніатської) церкви на Україні, активний учасник Брестського собору 1596 р. У 1595 р. разом із луцьким єпископом К. Терлецьким при підтримці ряду інших історичних осіб почав переговори з польським королем Сигізмундом III і папою про унію православної церкви з католицькою. Автор ряду полемічних творів, спрямованих проти православної церкви і протестантства. Заснував греко-католицьку колегію у Вільні й греко-католицьку школу в Бресті. В даному випадку йдеться про призначення королем у 1599 р. Потія архімандритом Києво-Печерської лаври, куди він не був допущений міщанами й козаками.
вернуться
79
- Рутський Веніамін (Йосип) (1574-1637) - київський уніатський митрополит з 1613 до 1637 pp. У 1628 p. провів реформу василіян, установивши центральну управу чину.
вернуться
80
- Успеннє - Тобто Успення Божої Матері. Після вознесения на небо Ісуса Христа його мати постійно перебувала у пості і молитві з надією побачити сина. День її смерті був призначений самим Богом. Її тіло поховали поблизу Єрусалима в Гефсиманії. На третій день, коли апостол Хома підійшов до гробу, тіла її вже там не було. Церква вірить, що Матір Божу взято на небо. Саме свято Успення відоме з часів раннього християнства. Святкується 15 серпня за ст. ст. Йому передує двотижневий успенський піст.
вернуться
81
- Кунцевич Йосафат (Іван) (1580 - 1623) - релігійний діяч, активний захисник і прихильник унії. Ставши в 1618 р. архієпископом полоцьким, домігся підпорядкування своїй владі всіх православних церков і монастирів. У листопаді 1623 р. православні жителі Вітебська напали на його будинок і убили Кунцевича, а труп кинули в Двіну. Похований в Полоцьку. Папа Пій ІХ у 1867 р. зарахував Кунцевича до святих, проголосивши його патроном для Русі і Польщі.
вернуться
82
- Батий (Бату, Саїн-хан; 1208-1255) - монгольський хан і полководець, онук Чінгізхана. В 1236-1243 pp. здійснив похід до Східної та Центральної Європи. В 1239 p. зруйнував Переяслав і Чернігів, 1240 p.- Київ. З 1243 р. хан Золотої Орди.
вернуться
83
- Плетенецький Єлисей Михайлович (1554 - 1624) - український церковний культурний і громадський діяч. З 1599 p. архімандрит Києво-Печерської лаври, повернув лаврі земельні володіння, відібрані польською владою. Відкрив Києво-Печерську друкарню (1615) і надрукував 11 видань. Брав участь у церковному соборі 1596 p. у Бресті, де виступав проти унїї.
вернуться
84
- Тур Никифор (?-1599) - архімандрит Києво-Печерської лаври з 1593 p. Один із активних противників Брестської унії в 1596 p.
