Пісня 7-ма

Воскресiнню Христовому. Iз цього зерна: «Одинадцять же учнiв пiшли в Галiлею на гору, куди звелiв їм Icyc» [71] . Паска!

Чи хто мене вiд тебе зможе вiдвернуть,А чи вогонь iз неба схочу я задуть?Хай весь свiт - у забуття,Лиш в тобi життя, о Icyce!Веди мене з собою, в горну путь на хрест,Радий жить над горою, кину земну персть.Смерть твоя - то життя,Жовч - солодке пиття, о Icyce!Рани твoї бiдовi - то моя печать,А твiй вiнок терновий - слави благодать,Твiй цей поносний хрест,Хвала менi i честь, о Icyce!Пшеничная зернина хоч в нивi згнива,Та з мертвого рослина i плiд ожива.Одне зерно отеВ наступний рiк зросте, сторицею - плiд.Розпни моє ти тiло, прибий на той хрест,Хай зовнi я не цiлий, в нутрi ж бо воскрес.Засохну зовнi я,В нутрi заквiтну я, це смерть - не життя. О мiй новий Адаме! Прегарний ти син!О всьогосвiтнiй сраме! О буйство Афiн! [72] Пiд буйством твоїх свiт,Пiд смертю - безлiч лiт. Як темний покрив!

71

Євангелиє вiд Матвiя, XXVIII - 16.

72

Новий Адам! - Так називали Iсуса Христа. Вважалося, що його розп'яли на тiй горi (Голгофа), на якiй нiбито було поховано Адама. Буйство Афiн! - Йдеться про вiдвiдання Павлом Афiн (Дiї святих апостолiв, XVII - 16-34) i його ставлення до цього мiста з багатьма античними статуями, якi вiн вважав iдолами.