Пісня 12-та

Iз цього зерна: «Блаженнi вбогi духом» [121] , тобто «Премудрicть книжника в доброчасностi святкування, а коли умаляеється в дiяннях cвoїx, упремудриться» (Сирах). «Змалiйте i розумiйте...» [122] .

В город не пiду багатий - на полях я буду жить,Biк свiй буду коротати там, де тихо час бiжить.О дiброво, о зелена! Моя матiнко свята!В тобi радicть звеселнна тишу, спокiй розгорта.Бо мiста, хоча й високi, в море розпачу штовхнуть,А ворота, хоч широкi, у неволю заведуть.О дiброво, о зелена! Моя матiнко свята!В тобi радicть звеселенна тишу, спокiй розгорта.Hi, не хочу їздить в море, красних не вiзьму одеж,Бо вони ховають горе, сум, сум'яття, страх без меж.О дiброво, о зелена! Моя матiнко свята!В тобi радicть звеселенна тишу, спокiй розгорта. Йти гидую з барабаном завойовувать мicтаЧи лякать цивiльним саном, щоб хилилась бiднота.О дiброво, о зелена! Моя матiнко свята!В тобi радicть звеселенна тишу, спокiй розгорта.Не бажаю наук нових, крiм здорового ума,Kpiм розумностей Христових, бо солодкiсть там сама.О дiброво, о зелена! Моя матiнко свята!В тобi радicть звеселенна тишу, спокiй розгорта.I нiчого не бажаю, окрiм хлiба та води,Вбогiсть приятелем маю - з нею ми давно свати.О дiброво, о зелена! Моя матiнко свята!В тобi радicть звеселенна тишу, спокiй розгорта.За маєток земний маю спокiй, воленьку святу,Окрiм вiчностi бажаю я дорогу цю просту.О дiброво, о зелена! Моя матiнко свята!В тобi радicть звеселенна тишу, спокiй розгорта.А коли до всього того гpix збороти до кiнця,Так тодi скажи: якого треба прагнути вiнця?О дiброво, о зелена! Моя матiнко свята!В тобi радicть звеселенна тишу, спокiй розгорта.Здрастуй, любий мiй спокою! Ти навiки будеш мiй,Добре буть менi з тобою: ти для мене, а я твiй.О дiброво! О свободо! Я в тобi почав мудрiтьI в тo6i, моя природo, шлях свiй хочу закiнчить.

121

Євангелиє вiд Матвiя, V - 3.

122

Очевидно, це вiдповiдає в українському перекладi: «Незначне вибрав Бог, щоб значне знiвечити» (Перше послання апостола Павла до коринтян, I - 28).