Пісня 10-та

Iз цього зерна: «Блажен муж, що в премудростi помре i що в разумi своїм повчається святинi» (Сирах) [101] .

Всякому мiсту звичай, права,Всяка тримає свiй ум голова,Всякому серцю любов своя є,Всякому горлу до смаку своє.А я у полонi одних лиш дум,Одне непокоїтъ тiльки мiй ум.Панськi Петро для чинiв тре кутки,Федiр-купець обдурити прудкий.Той зводить дiм свiй на новий манiр,Iнший гендлює, вiзьми перевiр.А я у полонi одних лиш дум,Одне непокоїтъ тiльки мiй ум.Той безперервно стягає поля,Той iноземних завозить телят,Ti на ловецтво готують собак,В цих дiм, як вулик, гуде вiд гуляк.А я у полонi одних лиш дум,Одне непокоїтъ тiльки мiй ум.Той панегiрик сплiтає з брехнi,В лiкаря мертвi iдуть в пiдряднi.Туза картяр i шанує, й честить,В позов Степан, як на свято, бiжить.А я у полонi одних лиш дум, Одне непокоїтъ тiльки мiй ум.Ладить юриста на тон свiй права,З диспуту учню трiщить голова,Тих непокоїтъ Венерин амур,Всякому голову крутить свiй дур.В мене ж турботи лише однi,Щоб безрозумно не вмерти менi.Знаю, що смерть, як коса замашна,Навiтъ царя не обiйде вона,Байдуже смертi, мужик то чи цар,Все пожере, як солому пожар.Хто ж бо зневажить страшну iї сталь?Той, чия coвicть, як чистий кришталь.

101

Сирах - це Книга Iсуса, сина Сираховского, яка вважається неканонiчною, але ранiше входила у Бiблiю.