Той погодився. Це була чудова нагода виконати Артурову вказівку й частіше бувати на людях.

Та коли Аллен суботнього вечора приїхав до квартири Гарта, побачене йому не сподобалось. Там був мовби якийсь наркопритон. Люди цмулили алкоголь, смалили травичку й ковтали пігулки. На думку Аллена, більшість присутніх поводились, наче йолопи. Він вирішив, що не затримається тут надовго. Вип’є пляшку пива й піде. Проте вже за кілька хвилин йому стало так нестерпно, що він зійшов зі сцени.

Артур озирнувся, побачив, що діється навкруги, і сповнився відрази, та все ж вирішив залишитись і поспостерігати за цим стадом бидла. Йому було цікаво подивитись, як різні види наркотиків роблять із людей справжнісіньких телепнів: від алкоголю стають задерикуватими, від коноплі знай собі гигочуть, від амфетамінів поринають у транс, від ЛСД втрачають координацію. Ціле польове дослідження з наслідків зловживання наркотичними речовинами, подумав Артур.

Юнак помітив, що одна молода пара сидить осторонь від усіх, як і він сам. Дівчина була високою і стрункою, мала довге чорняве волосся, пухкі губи й очі з поволокою. Вона час від часу зиркала на Артура, і той відчував, що скоро вона з ним заговорить. Його дратувала сама думка про це.

Однак першим до Артура звернувся її супутник.

— Часто буваєш на вечірках у Гарта? — запитав молодик.

Артур випустив на сцену Аллена. Той спантеличено закрутив головою навсібіч.

— Вибач, що ти сказав? — перепитав він.

— Моїй подрузі здається, що вона тебе вже бачила на одній із тутешніх вечірок. У мене теж таке відчуття, ніби я тебе десь зустрічав. Як тебе звати?

— Усі звуть мене Біллі Мілліганом.

— То ти — брат Чалли? Здоров був, а я — Волт Стенлі. Я знаю твою сестру.

Дівчина підійшла до них.

— Марлен, це Біллі Мілліган, — познайомив їх Стенлі, а тоді відійшов.

Марлен і Аллен пробалакали майже годину, обмінюючись дотепними зауваженнями про решту присутніх. Дівчина здалась Алленові веселою і приязною.

Він бачив, що подобається їй. Темні котячі очі Марлен викликали в нього чудернацькі відчуття. Юнака до неї вабило, та він знав, що через Артурові правила в нього з цією дівчиною нічого не може бути.

— Агов, Марлен! — гукнув Стенлі з іншого кінця кімнати. — Може, підемо вже?

Вона не звернула на нього уваги.

— Тебе кличе твій кавалер, — сказав Аллен.

— Ніякий він мені не кавалер, — усміхнулась вона.

Ця дівчина тривожила Аллена. Він щойно відсидів у Зейнсвільській колонії за брехливим звинуваченням у зґвалтуванні, аж тут якась краля вішається йому на шию.

— Вибач, Марлен, — промовив юнак. — Я вже мушу йти.

Вона здивувалась, але сказала:

— Що ж, можливо, ми ще побачимось.

Аллен мерщій подався геть.

Наступної неділі Аллен вирішив, що такий погожий осінній деньок якнайкраще підходить для партії в гольф. Він закинув ключки до багажника й поїхав до ланкастерського заміського клубу, де взяв напрокат гольф-карт. Він пройшов кілька лунок, але гра була кепська. Втретє загнавши м’яча до піщаного бункера[20], Аллен так на себе розлютився, що пішов зі сцени.

Мартін розплющив очі й отетерів, побачивши, що стовбичить на полі для гольфу й приміряється до м’яча пісочним веджем[21]. Він вибив м’яч із бункера й дограв лунку. Для неї було встановлено пар чотири[22]. Не знаючи, скільки ударів йому знадобилось для проходження цієї лунки, він зарахував собі берді[23].

Мартіна роздратувало те, що в черзі до наступної лунки зібралось чимало людей. Він почав гучно нарікати на те, що вайлуваті дилетанти псують задоволення від гри для таких майстерних гравців, як він.

— Сам я з Нью-Йорка, — сказав він підтоптаному чоловікові з чотирма супутниками, котрі стояли в черзі перед ним. — Я звик до першокласних приватних гольф-клубів. Туди, на відміну від цього закладу, не пускають казна-кого.

Чоловік ніяково зашарівся, а Мартін вийшов наперед.

— Ви ж не проти пропустити мене? — кинув він і, не чекаючи на відповідь, примостив м’яч на підставці, сильним ударом послав його на правий раф[24] і гайнув за ним у своєму гольф-карті.

На наступній лунці він знову проліз без черги, проте його м’яч шубовснув до водної перешкоди. Мартін зупинив гольф-карт біля ставу, щоб подивитися, чи не вдасться дістати м’яч. Не знайшовши його, хлопець витягнув нового м’ячика, вибив його на інший берег ставка й повернувся до свого авто. Застрибуючи всередину, він добряче торохнувся коліном.

Девід з’явився на сцені, щоб прийняти біль. Хлопчик не знав, де він опинився і що робить у цій мініатюрній машинці. Коли біль ущух, Девід почав бавитись: крутити кермо, натискати педалі й імітувати звуки мотора. Гольф-карт знявся з гальм і покотився вперед, в’їхавши передніми колесами у воду. Девід перелякався й утік зі сцени. Повернувся Мартін, дивуючись, як таке могло трапитись. Йому знадобилось добрих півгодини, щоб, розхитуючи гольф-карт туди й сюди, вивільнити передні колеса, що вгрузли в багно. Мартін казився, спостерігаючи, як групки гольфістів проходять повз нього, насолоджуючись грою.

Коли карт уже був на суші, Артур вийшов на сцену й повідомив Рейдженові, що віднині Мартін вважатиметься небажаною персоною.

— Тсе є дуже сувора кара за таку дрібнитсю, як машинка у ставку.

— Не в цьому річ, — відповів Артур. — Мартін — нікчемний пустобрех. Відколи ми повернулись із Зейнсвіля, він тільки й думає, що про дорогий одяг і розкішні автомобілі, вдає з себе велике цабе й навіть не намагається поглиблювати свої знання чи займатися творчістю. Він пройдисвіт, авантюрист і, що значно гірше, сноб.

— Не знав, шчо снобізм — тсе є достатня підстава, шчоб оголосити когось небажаним, — усміхнувся Рейджен.

— Мій любий друже, — сухо відкарбував Артур, розуміючи, до чого той хилить, — снобізм — це привілей інтелектуалів. Я маю право бути снобом, тоді як Мартін — аж ніяк.

Артур пройшов останні чотири лунки точнісінько в пар.

27 жовтня 1973 року, майже через десять років після весілля з Чалмером Мілліганом, Дороті вийшла за свого четвертого за ліком чоловіка — Делмоса А. Мура.

Він намагався замінити батька дівчаткам і Біллі, та всі вони його недолюблювали. Коли він почав встановлювати в сім’ї свої правила, Артур пройнявся до нього крижаною зневагою.

Зокрема, Дороті заборонила молодшому синові їздити на мотоциклі. Томмі розумів, що це через Стюарта, одначе вважав, що несправедливо обмежувати його у чомусь тільки тому, що з кимось іншим сталося лихо.

Одного разу він позичив у друга «Ямаху-350» і з вітерцем проїхався повз свій будинок. Розвернувшись, аби ще раз промчати по Спрінґ-стрит, він глипнув униз і помітив, що вихлопна труба небезпечно розхиталась. Не приведи Боже, вона вдариться об землю!

Рейджен на ходу зіскочив із мотоцикла.

Звівшись на ноги, він обтрусив бруд із джинсів і вкотив залізного коня на подвір’я. Після цього він увійшов до будинку, щоб змити з обличчя кров.

Коли Рейджен вийшов із ванної кімнати, Дороті заверещала на нього:

— Я ж попереджала, щоб ти до мотоциклів навіть не наближався! Скільки ж ти будеш із мене душу вимотувати?

Дел увійшов із подвір’я й заволав:

— Ти це навмисно зробив! Ти ж знаєш, як я ставлюсь до мотоциклів, відколи…

Рейджен похитав головою й подався геть зі сцени, щоб Томмі вийшов і сам усе пояснив про вихлопну трубу.

Томмі прочумався й побачив, що Дороті й Дел свердлять його очима.

— Скажи, ти ж це навмисно зробив, правда? — допитувався Дел.

— Що за маячня? — відказав Томмі, оглядаючи свої садна. — Вихлопна труба почала відпадати, і…

— Годі брехати! — гримнув Дел. — Я щойно дивився на той мотоцикл. Вихлопна труба ніяк не могла відірватись, підважити мотоцикл так, щоб той полетів шкереберть, і при цьому не зігнутись у дугу. А та труба не зігнута.

20

Піщаний бункер — яма, заповнена піском. Класична перешкода на полі для гольфу.

21

Пісочний ведж (або ж санд-ведж) — ключка для гольфу, призначена для вибивання м’яча з піщаного бункера.

22

У гольфі для кожної лунки встановлюється пар. Це оптимальна кількість ударів, за яку гравець повинен закотити м’яч у лунку.

23

Якщо гравець зумів закотити м’яч у лунку, зробивши на один удар менше, ніж встановлений для цієї лунки пар, то кажуть, що він зіграв берді. Що менше ударів знадобиться гольфісту на проходження всіх лунок, то краще.

24

Від стартового майданчика до лунки пролягає фервей — смуга коротко підстриженої травички, звідки бити м’яч найлегше. Обабіч фервею простягаються ділянки з трохи вищою травою — це і є раф. Удари з рафу дещо складніші.