Чалмер поволі рушив із місця й не гальмував до самого Бремена. З трактором нічого не сталося. Томмі сподівався, що тому прийде торба після зупинки біля фабрики «Дженерал Мілз», але Чалмер знову рушив дуже плавно, і вони в’їхали до Ланкастера без пригод. Що ж, думав Томмі, все повинно трапитись, коли Чалмер зупиниться на червоне.

Так воно й було. Щойно на світлофорі загорілося зелене світло, Чалмер вдавив педаль газу і рвонув уперед під скрегіт покришок. Томмі відчув, що трактор більше не з ними. Хлопець намагався зберегти серйозний вираз обличчя, але безуспішно. Він відвернувся до вікна, щоб старий пеньок, бува, не помітив, як він усміхається на всі зуби. Озирнувшись назад, Томмі побачив, що невеличкий тракторець летить шкереберть вулицею, підскакуючи й перекидаючись. Юнак глипнув на Чалмера. Той, широко роззявивши рота, прикипів поглядом до дзеркала заднього виду. Чалмер ударив по гальмах, вискочив із фургона й помчав назад, на ходу підбираючи уламки металу, якими тепер була всіяна вулиця.

Томмі розреготався.

— Полотном дорога, — сказав він. — Та машинерія більше не лякатиме Денні й Девіда.

Так Томмі убив двох зайців одним пострілом: позбувся трактора і поквитався з Чалмером.

Більшість оцінок у табелі Біллі були трійками, двійками та одиницями. За всі шкільні роки він лиш одного разу отримав п’ятірку за чверть: у десятому класі, з біології. Артур, зацікавившись цією наукою, почав слухати вчителя й виконувати домашні завдання.

Знаючи, що варто розтулити рота, як усі почнуть глузувати з його акценту, Артур переконав Аллена, щоб той відповідав на уроках замість нього. Учитель був приголомшений несподіваною зміною в поведінці Біллі та непересічним розумом хлопця. Та попри те, що Артур захоплювався біологією, справи вдома йшли настільки кепсько, що появи різних особистостей на сцені стали геть безладними. На превелике розчарування вчителя біології, ентузіазм Біллі згас, і дві останні чверті стали для нього просто катастрофічними. Артур почав штудіювати біологію самотужки, а на місці підсумкової оцінки в табелі Біллі утвердилась двійка.

В Артура клопотів було під зав’язку, бо інші дедалі частіше виходили на сцену і йшли, коли їм заманеться. Він охрестив цей період психологічної неврівноваженості буремними часами.

Коли школу довелось евакуювати через фальшиву звістку про замінування, всі підозрювали, що до цього доклав руку Біллі Мілліган, хоча його причетність довести так і не змогли. Томмі заперечував, що це він виготовив бомбу. Та й бомба виявилась липовою, хоча могла бути справжньою, якби у банці хлюпала не вода, а нітрогліцерин. Томмі не кривив душею, кажучи, що не робив цієї бомби. Він нізащо не збрехав би. Томмі розповів одному хлопцеві, як виготовити вибуховий пристрій, і навіть накреслив схему, проте сам бомби й пальцем не торкався. Він був не настільки дурним.

Томмі насолоджувався загальною метушнею і кислим виразом на директорській мармизі. Директор Мур мав вигляд людини, котра не може впоратися з купою гризот, які її обсіли.

Втім, одній зі своїх гризот директор таки зумів дати раду: він відрахував Міллігана, постійне джерело проблем.

Отож через п’ять тижнів після того, як Біллі Міллігану виповнилося сімнадцять, і за тиждень до вступу Джима до військово-повітряних сил Томмі й Аллен пішли на флот.

Розділ 11

23 березня 1972 року Аллен у супроводі Дороті пішов до вербувального пункту, і Томмі записався в добровольці. Дороті побоювалась відпускати свого молодшенького до військово-морського флоту, проте усвідомлювала, що конче необхідно відіслати його з дому, якнайдалі від Чалмера. Відрахування зі школи тільки підкинуло дров у вогонь.

Офіцер-вербувальник похапцем проглянув папери Біллі й поставив декілька запитань, на більшість із яких відповіла Дороті.

— Чи страждали ви коли-небудь на психічні захворювання і чи лікувались в установах для душевнохворих?

— Ні, — відповів Томмі. — Особисто я — ні.

— Стривай-но, — втрутилась Дороті. — Ти ж провів три місяці у тому шпиталі в Колумбусі. За словами лікаря Брауна, в тебе був істеричний невроз.

Ручка вербувальника завмерла над аркушем. Він підвів очі від анкети і сказав:

— Ой, та я гадаю, що цього можна не записувати. Хіба знайдеться нині хтось, у кого все гаразд із нервами?

Томмі переможно зиркнув на Дороті.

Далі треба було скласти іспит на загальну ерудицію і розумовий розвиток. Аллен і Томмі проглянули запитання. Позаяк вони не стосувалися тем, у яких добре петрав Томмі, Аллен вирішив, що сам пройде цей тест. Але тут на сцену раптово вийшов Денні. Він втупився в аркуш, не знаючи, що з ним робити.

Спостерігач на іспиті помітив розгублений вираз юнака і прошепотів:

— Ну ж бо, синку, просто заштрихуй віконечка навпроти правильних відповідей.

Денні стенув плечима і почав навмання заштриховувати віконечка, навіть не читаючи запитань.

Іспит він склав.

Не минуло й тижня, як Аллен вирушив до військово-морського тренувального центру Ґрейт Лейкс, що в Іллінойсі, де його направили до сто дев’ятої роти двадцять першого батальйону для проходження базової підготовки.

Оскільки у школі Мілліган був кадетом Цивільного повітряного патруля, йому одразу присвоїли звання старшини. Під його командуванням було сто шістдесят юних новобранців, серед яких він підтримував сувору дисципліну.

Коли Аллен прочув, що рота, котра продемонструє найбільшу спритність у шістнадцятикрокових маніпуляціях зі зброєю, стане ротою почесної варти, вони з Томмі почали мізкувати, як би викроїти більше часу на підготовку своїх людей, скоротивши ранкові процедури.

— Викиньмо з розпорядку похід у душ, — запропонував Томмі.

— Це суперечить уставу, — відказав Аллен. — Вони зобов’язані приймати душ, навіть якщо не користуватимуться при цьому милом.

Томмі поворушив звивинами і винайшов конвеєрний метод миття в душі.

Наступного вечора Аллен провів інструктаж для підлеглих:

— Рушник скручуєте у джгут і тримаєте в лівій руці. Мило берете у праву. Душові розміщені у формі літери П, шістнадцять, дванадцять і ще шістнадцять. Температура води скрізь однакова, тож не буде такого, що тут вас ошпарить окропом, а там обіллє крижаною водою. Ваше завдання — не спиняючись іти крізь ряд душових і на ходу мити ліву половину тіла. Дійшовши до повороту, перекладаєте мило в іншу руку і решту душових проходите задки, миючи голову і праву половину тіла. До останньої душової дістанетесь уже скупаними й готовими витиратися.

Новобранці отетеріло дивились, як їхній старшина, не знімаючи мундира, демонструє техніку проходу душовими, засікаючи час.

— Уся процедура займає лише сорок п’ять секунд. Сто шістдесят чоловік повинні встигнути помитись і вдягнутись менш ніж за десять хвилин. Я хочу, щоб завтра вранці ми швидше за всіх упорались із рутиною. Ми станемо ротою почесної варти!

Наступного ранку рота Міллігана першою з’явилась на шикуванні. Аллен був дуже втішений, а Томмі сказав, що вже розробляє нові способи заощадити час. Міллігана нагородили медаллю «За відмінну службу».

Минуло два тижні, і все зійшло на пси. Аллен зателефонував додому і довідався, що Чалмер знову побив Дороті. Рейджен оскаженів, Артурові, як завжди, було байдуже, а найгірше ця звістка вплинула на Томмі, Денні й Аллена, в яких почалась депресія. І для них усіх знову настали буремні часи.

Шон взував черевики не на ту ногу і забував зав’язувати шнурки. Девід ходив нечупарою. Філіп усвідомлював, що він у війську, проте чхати на це хотів. Хлопці зі сто дев’ятої роти швидко збагнули, що з їхнім старшиною не все гаразд. Одного дня він міг бути зразковим командиром, а вже наступного — сидіти склавши руки і плескати язиком, у той час як поруч росла гора паперів, яким необхідно було дати раду.

Потім вони помітили, що старшина ходить уві сні. Коли йому про це розповіли, Томмі взяв за звичку прив’язувати себе вночі до ліжка. Кінець кінцем у Міллігана забрали командування ротою. Для Томмі це стало ударом.